[ua] Маніфестація

УРОК 1 – СВІДОМІСТЬ Є ЄДИНОЮ РЕАЛЬНІСТЮ

Це буде дуже практичний курс. Тому я сподіваюся, що кожен із вас має дуже чітке уявлення про те, чого він бажає, бо я переконаний, що ви зможете реалізувати свої бажання за допомогою техніки, яку отримаєте тут цього тижня під час цих п’яти уроків.

Біблія як психологічна алегорія

Щоб ви могли отримати максимальну користь від цих настанов, дозвольте мені одразу заявити, що Біблія взагалі не містить жодних згадок про реальних людей, які коли-небудь існували, чи про будь-які події, що коли-небудь відбувалися на землі.

Стародавні оповідачі писали не історію, а створювали алегоричні наочні уроки про певні базові принципи, які вони вдягнули в шати історії, і адаптували ці оповіді до обмеженого сприйняття вкрай некритичних і довірливих людей.

Протягом століть ми помилково приймали персоніфікації за реальних осіб, алегорію за історію, засіб передачі вчення — за саме вчення, а грубий буквальний зміст — за кінцевий, істинний смисл.

Різниця між формою Біблії та її суттю така ж велика, як різниця між зерном пшениці та зародком життя всередині цього зерна. Так само, як наші органи травлення відрізняють їжу, яка може бути засвоєна нашим організмом, від тієї, яку слід відкинути, так і наші пробуджені інтуїтивні здібності виявляють під алегорією та притчею психологічний зародок життя Біблії; і, живлячись ним, ми також відкидаємо форму, яка передавала це послання.

Аргументи проти історичності Біблії занадто довгі; отже, вони не підходять для включення в цю практичну психологічну інтерпретацію її історій. Тому я не витрачатиму час на спроби переконати вас у тому, що Біблія не є історичним фактом.

Сьогодні ввечері я візьму чотири історії і покажу вам, що стародавні оповідачі хотіли, щоб ми з вами в них побачили. Стародавні вчителі прив’язували психологічні істини до фалічних і сонячних алегорій. Вони не знали так багато про фізичну будову людини, як сучасні вчені, так само як і не знали про небеса стільки, скільки наші сучасні астрономи. Але те небагато, що вони знали, вони використовували мудро, будуючи фалічні та сонячні конструкції, до яких прив’язували великі психологічні істини, які вони відкрили.

У Старому Заповіті ви знайдете багато елементів фалічного поклоніння. Оскільки це не несе практичної користі, я не буду на цьому наголошувати. Я лише покажу вам, як це інтерпретувати.

Містичне значення імен Бога та Сина

Перш ніж ми перейдемо до першої з психологічних драм, яку ми зможемо використати на практиці, дозвольте мені назвати два видатні імені з Біблії: те, яке ми з вами перекладаємо як БОГ або ЄГОВА, і те, яке ми називаємо його сином, тобто ІСУС.

Древні писали ці імена, використовуючи маленькі символи. Стародавня мова, що називалася івритом, не була мовою, яку просто вимовляли вголос. Це була містична мова, якою людина ніколи не говорила. Ті, хто її розумів, сприймали її так, як математики розуміють символи вищої математики. Це не було чимось, що люди використовували для передачі думок, як я зараз використовую мову.

Вони казали, що ім’я Бога пишеться так: ЙОД ХЕ ВАУ ХЕ (JOD HE VAU HE). Я візьму ці символи і нашою звичайною, приземленою мовою поясню їх таким чином.

• Перша літера, ЙОД (JOD) в імені БОГА — це рука або насіння. Не просто рука, а рука того, хто керує. Якщо і є орган людини, який вирізняє її і відокремлює від усього створеного світу, то це її рука. Те, що ми називаємо рукою в людиноподібної мавпи, не є рукою. Вона використовується лише для того, щоб підносити їжу до рота або розгойдуватися на гілках. Рука людини створює, вона формує. Ви насправді не можете виразити себе без руки. Це рука будівельника, рука режисера; вона спрямовує, формує і будує у вашому світі. Стародавні оповідачі називали першу літеру ЙОД рукою, або абсолютним насінням, з якого вийде все творіння.
• Другій літері, ХЕ (HE), вони дали символ вікна. Вікно — це око. Вікно для будинку — це те саме, що око для тіла.
• Третя літера, ВАУ (VAU), називалася цвяхом. Цвях використовується для того, щоб скріплювати речі разом. Сполучник «і» в івриті — це просто третя літера, або ВАУ. Якщо я хочу сказати «чоловік і жінка», я ставлю ВАУ посередині, це їх пов’язує.
• Четверта і остання літера, ХЕ (HE), — це ще одне вікно або око.

Нашою сучасною, приземленою мовою, ви можете забути про очі, вікна та руки і поглянути на це так. Ви зараз сидите тут. Ця перша літера, ЙОД, — це ваше «Я Є» (I AMness), ваша свідомість. Ви усвідомлюєте своє усвідомлення — це і є перша літера. З цього усвідомлення виникають усі інші стани свідомості.

Друга літера, ХЕ, яку називають оком, — це ваша уява, ваша здатність сприймати. Ви уявляєте або сприймаєте щось, що здається відмінним від вас самих. Ніби ви загубилися в мріях і відсторонено споглядаєте ментальні стани, роблячи мислителя і його думки окремими сутностями.

Третя літера, ВАУ, — це ваша здатність відчути, що ви вже є тим, ким бажаєте бути. Коли ви відчуваєте, що ви є цим, ви починаєте усвідомлювати себе цим. Ходити так, ніби ви вже є тим, ким хочете бути — це витягнути ваше бажання з уявного світу і накласти на нього ВАУ. Ви завершили драму творіння. Я усвідомлюю щось. Потім я починаю усвідомлювати, що я дійсно є тим, що я усвідомлював.

Четверта і остання літера в імені Бога — це ще одне ХЕ, ще одне око, що означає видимий об’єктивний світ, який постійно свідчить про те, ким я усвідомлюю себе. Ви нічого не робите з об’єктивним світом; він завжди формує себе в гармонії з тим, ким ви усвідомлюєте себе.

Вам кажуть, що це ім’я, яким створено все, і без нього ніщо з того, що створено, не створено. Це ім’я — це просто те, що ви маєте зараз, сидячи тут. Ви усвідомлюєте своє існування, чи не так? Безперечно. Ви також усвідомлюєте щось інше, ніж ви самі: кімнату, меблі, людей.

Тепер ви можете стати вибірковими. Можливо, ви не хочете бути кимось іншим, або володіти тим, що бачите. Але у вас є здатність відчути, як би це було, якби ви зараз були кимось іншим. Коли ви припускаєте, що ви вже є тим, ким хочете бути, ви завершуєте ім’я Бога, або ЙОД ХЕ ВАУ ХЕ. Кінцевий результат, об’єктивізація вашого припущення — це не ваш клопіт. Воно з’явиться автоматично, щойно ви приймете свідомість того, що ви вже є цим.

А тепер перейдемо до імені Сина, бо воно дає Сину владу над світом. Ви і є той Син, ви — великий Ієгошуа, або Ісус з Біблії. Ви знаєте, що ім’я Ієгошуа (Joshua) ми адаптували як Ісус.

Ім’я Сина майже таке ж, як ім’я Батька. Перші три літери імені Батька — це перші три літери імені Сина: ЙОД ХЕ ВАУ. Потім ви додаєте ШИН (SHIN) та АЙЇН (AYIN), і ім’я Сина читається як ЙОД ХЕ ВАУ ШИН АЙЇН.

Ви вже чули, що означають перші три: ЙОД ХЕ ВАУ. ЙОД означає, що ви усвідомлюєте; ХЕ означає, що ви усвідомлюєте щось; а ВАУ означає, що ви усвідомили себе тим, що ви усвідомлювали. Ви маєте владу, тому що у вас є здатність задумувати і ставати тим, що ви задумали. Це і є сила творіння.

Але чому в ім’я Сина додано ШИН? Через нескінченне милосердя нашого Батька. Зверніть увагу, Батько і Син — єдині. Але коли Батько починає усвідомлювати себе людиною, він вкладає в цей стан, який називається людиною, те, чого він не дав самому собі. З цією метою він додає ШИН; ШИН символізується зубом.

Зуб — це те, що споживає, те, що поглинає. Я повинен мати всередині себе силу поглинути те, що мені зараз не подобається. Я через своє невігластво породив певні речі, які мені тепер неприємні і які я хотів би залишити позаду. Якби в мені не було полум’я, здатного це поглинути, я був би приречений вічно жити у світі власних помилок. Але в імені Сина є ШИН, або полум’я, яке дозволяє Сину відокремлюватися від станів, які він раніше виражав у світі. Людина не здатна бачити нічого іншого, окрім вмісту власної свідомості.

Якщо я зараз свідомістю відірвуся від цієї кімнати, відвівши від неї свою увагу, тоді я більше не буду її усвідомлювати. Щось всередині мене поглинає її. Вона може жити в моєму об’єктивному світі лише за умови, що я підтримую її життя у своїй свідомості.

Саме ШИН, або зуб, в імені Сина дає йому абсолютну владу. Чому цього не могло бути в імені Батька? З однієї простої причини: у Батьку ніщо не може перестати існувати. Навіть неприємні речі не можуть зникнути. Якщо я хоча б раз дав чомусь вираження, воно на віки вічні залишається замкненим у вимірно більшому “Я”, яким є Батько. Але я не хотів би підтримувати життя всіх своїх помилок у власному світі. Тому я у своєму безмежному милосерді дав собі, ставши людиною, силу відокремлюватися від тих речей, які я через своє невігластво породив у своєму світі.

Ось ці два імена, які дають вам владу. Ви маєте владу, якщо, ходячи по землі, знаєте, що ваша свідомість — це Бог, єдина реальність. Ви усвідомлюєте щось, що хотіли б виразити або чим хотіли б володіти. Ви маєте здатність відчути, що ви вже є цим і володієте тим, що ще мить тому було лише уявним. Кінцевий результат, втілення вашого припущення, знаходиться абсолютно поза межами компетенції тривимірного розуму. Воно народжується шляхом, якого не знає жодна людина.

Якщо ці два імена ясні у вашому уявному зорі, ви побачите, що це ваші вічні імена. Сидячи тут, ви є цим ЙОД ХЕ ВАУ ХЕ; ви є ЙОД ХЕ ВАУ ШИН АЙЇН.

Історія перша: Творчий акт та боротьба з ідеалом

Біблійні історії стосуються виключно сили уяви. Насправді це драматизація техніки молитви, бо молитва — це секрет зміни майбутнього. Біблія відкриває ключ, за допомогою якого людина входить у вимірно більший світ з метою зміни умов того меншого світу, в якому вона живе.

Виконана молитва означає, що щось було зроблено внаслідок цієї молитви — те, що інакше не було б зроблено. Отже, людина є джерелом дії, спрямовуючим розумом і тим, хто виконує молитву.

Історії з Біблії містять потужний виклик мисленнєвим здібностям людини. Основна істина — що це психологічні драми, а не історичні факти — вимагає постійного повторення, оскільки це єдине виправдання для цих історій. Маючи трохи уяви, ми легко можемо простежити психологічний зміст у всіх біблійних сюжетах.

«І сказав Бог: Створімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою, і хай панують вони над морською рибою, і над птаством небесним, і над худобою, і над усею землею, і над усім плазуючим, що плазує по землі. І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив» (Буття 1:26, 27).

Тут, у першому розділі Біблії, стародавні вчителі заклали фундамент того, що Бог і людина — єдині, і що людина має владу над усією землею. Якщо Бог і людина — одне ціле, тоді Бог ніколи не може бути настільки далеко, щоб бути навіть «поруч», бо «поруч» передбачає розділення.

Виникає питання: Що таке Бог? Бог — це свідомість людини, її усвідомлення, її «Я Є». Драма життя є психологічною: ми викликаємо обставини своїм ставленням, а не своїми діями. Наріжний камінь, на якому базується все — це концепція людини про саму себе. Вона діє так, як діє, і переживає те, що переживає, виключно тому, що її уявлення про себе є саме таким, і з жодної іншої причини. Якби вона мала іншу концепцію себе, вона діяла б інакше і мала б інший досвід.

Людина, приймаючи відчуття здійсненого бажання, змінює своє майбутнє в гармонії зі своїм припущенням, адже припущення, навіть якщо вони хибні, у разі їх постійної підтримки перетворюються на факт.

Недисциплінованому розуму важко прийняти стан, який заперечується органами чуття. Але стародавні вчителі відкрили, що сон або стан, схожий на сон, допомагає людині зробити своє припущення. Тому вони драматизували перший творчий акт людини як такий, у якому людина перебувала у глибокому сні. Це не лише встановлює шаблон для всіх майбутніх творчих актів, а й показує нам, що людина має лише одну субстанцію, яка по-справжньому належить їй для створення свого світу, і це — вона сама.

«І вчинив Господь Бог (людина) на Адама глибокий сон, і заснув він. І Він узяв одне з ребер його, і тілом закрив його місце. І перетворив Господь Бог те ребро, що взяв із людини, на жінку». (Буття 2:21, 22).

Перш ніж Бог створює цю жінку для чоловіка, він приводить до Адама польових звірів і птахів небесних і наказує Адаму назвати їх. «І як Адам назвав кожну живу душу, така й назва їй».

Якщо ви візьмете симфонію або біблійний словник і знайдете слово «стегно», як воно використовується в цій історії, ви побачите, що воно не має нічого спільного зі стегном. Воно визначається як м’які творчі частини чоловіка, які звисають на стегні.

Стародавні оповідачі використовували цю фалічну конструкцію, щоб розкрити велику психологічну істину. Ангел — це посланець Бога. Ви є Богом, як ви щойно відкрили, бо ваша свідомість є Богом, і у вас є ідея, послання. Ви боретеся з ідеєю, бо не знаєте, що ви вже є тим, про що роздумуєте, так само як і не вірите, що могли б цим стати. Ви б хотіли, але не вірите, що здатні.

Хто бореться з ангелом? Яків. А слово Яків за визначенням означає «той, хто витісняє» (той, хто займає чиєсь місце).

Ви б хотіли трансформувати себе і стати тим, що заперечують розум і ваші органи чуття. Коли ви боретеся зі своїм ідеалом, намагаючись відчути, що ви вже є ним, ось що відбувається. Коли ви дійсно відчуваєте, що є ним, щось виходить із вас. Ви можете використати слова: «Хто доторкнувся до мене, бо я відчув, що сила вийшла з мене?»

На мить, після успішної медитації, ви стаєте нездатними продовжувати цей акт, так, ніби це був фізичний творчий акт. Ви так само безсилі після того, як успішно помолилися (заманіфестували), як і після фізичного творчого акту. Коли приходить задоволення, ви більше не відчуваєте голоду. Якщо ж голод залишається, ви не дали цій ідеї спалахнути всередині вас, вам насправді не вдалося усвідомити себе тим, ким ви хотіли бути. Коли ви вийшли з глибини, у вас все ще залишалася спрага.

Якщо я можу відчути, що я є тим, ким ще кілька секунд тому, як я знав, я не був, але бажав бути, тоді я більше не маю голоду стати цим. Я більше не відчуваю спраги, тому що відчуваю задоволення в цьому стані. Тоді щось стискається всередині мене — не фізично, а в моїх почуттях, у моїй свідомості, бо це і є творчість людини. Людина настільки згасає у своєму бажанні, що втрачає потяг продовжувати цю медитацію. Вона не зупиняється фізично, просто зникає бажання продовжувати цей медитативний акт.

«Коли молитесь, вірте, що ви вже отримали, і буде вам». Коли фізичний творчий акт завершено, жила на стегні чоловіка стискається, і він опиняється в стані безсилля або зупиняється. Так само, коли людина успішно молиться, вона вірить, що вже є тим, ким бажала бути, тому вона не може продовжувати бажати бути тим, ким вона себе вже усвідомлює. У момент задоволення, фізичного чи психологічного, щось виходить назовні, що з часом стає свідченням творчої сили людини.

Історія друга: Цар Юда, Тамар і єдиний дар людини

Наша наступна історія знаходиться у 38-му розділі книги Буття. Тут є цар, на ім’я Юда, перші три літери імені якого також починаються з ЙОД ХЕ ВАУ. Тамар — його невістка.

Слово Тамар означає пальму або найкрасивішу, найпривабливішу. Вона граціозна і прекрасна на вигляд, і її називають пальмою. Висока, велична пальма цвіте навіть у пустелі — там, де вона є, там оазис. Коли ви бачите пальму в пустелі, ви знайдете те, чого найбільше шукаєте на цій випаленій землі. Немає нічого більш бажаного для людини, що йде пустелею, ніж вигляд пальми.

У нашому випадку, якщо говорити практично, нашою метою є пальма. Це те величне, прекрасне, що ми шукаємо. Те, чого ми з вами хочемо, чого ми щиро бажаємо, уособлюється в цій історії прекрасною Тамар.

Нам розповідають, що вона одягається у вбрання блудниці і сідає на публічному місці. Її свекор, цар Юда, проходить повз; і він настільки закохується в цю жінку під вуаллю, що пропонує їй козеня за близькість із нею.

Вона запитала: «Що ти даси мені як заставу, що віддаси мені козеня?» Озирнувшись, він запитав: «Що ти хочеш, щоб я дав тобі як заставу?» Вона відповіла: «Дай мені свій перстень, свої браслети і свій посох».

Після цього він зняв з руки перстень, браслет і віддав їх їй разом зі своїм скіпетром. І він увійшов до неї, і пізнав її, і вона народила йому сина.

Ось така історія; а тепер щодо її інтерпретації. У людини є лише один дар, який по-справжньому належить їй, щоб віддати, і це — вона сама. Вона не має іншого дару, як сказано у першому творчому акті Адама, який породив жінку з самого себе. У світі не було іншої субстанції, крім нього самого, з якої він міг би створити об’єкт свого бажання. Так само і Юда мав лише один дар, який міг дати — самого себе, що символізували перстень, браслети та посох, адже це були символи його царської влади.

Людина пропонує те, що не є нею самою, але життя вимагає, щоб вона віддала те єдине, що символізує її саму. «Дай мені свій перстень, дай свій браслет, дай свій скіпетр». Саме вони роблять його Царем. Коли він віддає їх, він віддає частину себе.

Ви і є той великий цар Юда. Перш ніж ви зможете пізнати свою Тамар і змусити її народити вашу подобу у світі, ви повинні увійти до неї і віддати себе. Припустімо, я хочу безпеки. Я не можу отримати її, просто знаючи людей, які її мають. Я не можу її отримати, смикаючи за ниточки. Я повинен усвідомити себе у безпеці.

Скажімо, я хочу бути здоровим. Пігулки цього не зроблять. Дієта чи клімат цього не зроблять. Я повинен усвідомити себе здоровим, прийнявши відчуття того, що я здоровий.

Можливо, я хочу піднятися в цьому світі. Просто дивлячись на королів, президентів і благородних людей та живучи в їхньому відображенні, я не стану гідним. Я повинен усвідомити себе благородним і гідним, і ходити так, ніби я вже є тим, ким хочу бути зараз.

Коли я ходжу в цьому світлі, я віддаю себе образу, який не давав мені спокою, і з часом він народжує мені дитину; що означає, я об’єктивізую світ у гармонії з тим, ким я себе усвідомлюю.

Ви — цар Юда, і ви також — Тамар. Коли ви усвідомлюєте себе тим, ким хочете бути, ви стаєте Тамар. Тоді ви кристалізуєте своє бажання у світі навколо вас.

Незалежно від того, які історії ви читаєте в Біблії, незалежно від того, скільки персонажів ці стародавні оповідачі ввели в драму, є одна річ, яку ми з вами завжди повинні пам’ятати — все це відбувається в розумі окремої людини. Всі персонажі живуть у свідомості окремої людини.

Коли ви читаєте історію, приміряйте її на себе. Знайте, що ваша свідомість — єдина реальність. Потім визначте, ким ви хочете бути. Після цього прийміть відчуття того, що ви вже є тим, ким хочете бути, і залишайтеся вірними своєму припущенню, живучи і діючи на основі свого переконання. Завжди підганяйте історію під цей шаблон.

Історія третя: Сліпий Ісаак та зміна фокусу уваги

Наша третя інтерпретація — це історія Ісаака та його двох синів: Ісава та Якова. Перед нами постає картина сліпого батька, якого його другий син обманом змушує віддати йому благословення, що належало першому синові. Історія підкреслює той факт, що обман був здійснений через відчуття дотику.

«І сказав Ісаак до Якова: Підійди ж, і я обмацаю тебе, сину мій, чи ти син мій Ісав, чи ні. І підійшов Яків до Ісаака, батька свого, а той обмацав його… І сталося, як Ісаак перестав благословляти Якова, і Яків тільки-но вийшов від лиця Ісаака, батька свого, аж ось Ісав, брат його, прийшов із лову свого». (Буття 27:21, 30).

Ця історія може бути дуже корисною, якщо ви відтворите її зараз. Знову пам’ятайте, що всі персонажі Біблії є уособленням абстрактних ідей і повинні втілитися в окремій людині. Ви — і сліпий батько, і обидва сини.

Ісаак старий і сліпий, і, відчуваючи наближення смерті, кличе свого першого сина Ісава, грубого, волохатого хлопця, і посилає його до лісу, щоб той приніс трохи дичини.

Другий син, Яків, хлопець із гладенькою шкірою, підслухав прохання батька. Бажаючи отримати право первородства свого брата, Яків, гладкошкірий син, зарізав козеня з батьківської отари і зняв з нього шкуру. Потім, одягнений у волохату шкуру зарізаного козеняти, він хитрощами змусив батька повірити, що він — Ісав.

Батько сказав: «Підійди ближче, сину мій, щоб я міг тебе відчути. Я не бачу, але підійди, щоб я міг доторкнутися». Зверніть увагу на те, який акцент у цій історії робиться на відчутті.

Він підійшов ближче, і батько сказав йому: «Голос — голос Якова, а руки — руки Ісавові». І відчувши цю грубість, реальність сина Ісава, він промовив благословення і віддав його Якову.

В історії сказано, щойно Ісаак промовив благословення, а Яків ледь вийшов від нього, як його брат Ісав повернувся з полювання.

Це дуже важливий вірш. Не засмучуйтесь через наш практичний підхід до нього, адже, сидячи тут, ви теж є Ісааком. Ця кімната, в якій ви сидите — це ваш теперішній Ісав. Це грубий, пізнаваний через відчуття світ, відомий вам завдяки органам вашого тіла. Усі ваші органи чуття свідчать про те, що ви знаходитесь тут, у цій кімнаті. Все говорить вам, що ви тут, але, можливо, ви не хочете тут бути.

Ви можете застосувати це до будь-якої мети. Кімната, в якій ви сидите в будь-який час — середовище, в якому ви знаходитесь, це ваш грубий або відчутний світ, або син, який уособлюється в історії як Ісав. Те, що ви хотіли б мати замість того, що маєте, або ким ви хотіли б бути — це ваш гладкошкірий стан, або Яків, той, хто витісняє.

Ви не відправляєте свій видимий світ на полювання, як це роблять багато людей, за допомогою заперечення. Кажучи, що його не існує, ви робите його ще більш реальним. Натомість ви просто забираєте свою увагу зі сфери відчуттів, якою в цей момент є кімната навколо вас, і концентруєте свою увагу на тому, що ви хочете поставити на її місце, на тому, що ви хочете зробити реальним.

При концентрації на своїй меті секрет полягає в тому, щоб перенести її сюди. Ви повинні зробити «десь» «ТУТ», а потім уявити, що ваша мета настільки близько, що ви можете її відчути.

Припустімо, в цей самий момент я хочу, щоб тут, у цій кімнаті, було фортепіано. Просто бачити фортепіано у своєму уявному зорі десь в іншому місці — не спрацює. Але візуалізувати його в цій кімнаті, ніби воно вже тут, покласти свою уявну руку на фортепіано і відчути його твердим і реальним — це означає взяти той суб’єктивний стан, уособлений як мій другий син Яків, і наблизити його настільки близько, щоб я міг його відчути.

Ісаака називають сліпим. Ви сліпі, тому що не бачите своєї мети своїми тілесними органами, ви не можете побачити її своїми об’єктивними органами чуття. Ви лише сприймаєте її розумом, але наближаєте її настільки близько, що можете відчути її так, ніби вона тверда і реальна вже ЗАРАЗ. Коли це зроблено і ви губитесь у її реальності, відчуваючи, що вона справжня — відкрийте очі.

Коли ви відкриваєте очі, що відбувається? Кімната, яку ви відключили лише мить тому, повертається з полювання. Ви не встигли дати благословення — відчути уявний стан як реальний — як об’єктивний світ, який здавався нереальним, повертається. Він не говорить до вас словами, як записано про Ісава, але сама кімната навколо вас своєю присутністю говорить вам, що ви самі себе обманули.

Вона каже вам, що коли ви загубилися в спогляданні, відчуваючи, що ви тепер той, ким хочете бути, відчуваючи, що ви зараз володієте тим, чим хочете володіти, ви просто обманювали себе. Подивіться на цю кімнату. Вона заперечує, що ви знаходитесь деінде.

Якщо ви знаєте закон, тепер ви кажете: «Хоча твій брат прийшов з хитрістю, обдурив мене і забрав твоє право первородства, я дав йому твоє благословення, і я не можу його забрати назад».

Іншими словами, ви залишаєтеся вірними цій суб’єктивній реальності і не забираєте в неї право на народження. Ви дали їй право на народження, і вона стане об’єктивною у цьому вашому світі. У цьому вашому обмеженому просторі немає місця для двох речей, щоб вони займали однаковий простір в один і той самий час. Зробивши суб’єктивне реальним, воно воскрешає себе у вашому світі.

Візьміть ідею, яку ви хочете втілити, і припустіть, що ви вже є нею. Загубіться у відчутті, що це припущення є твердим і реальним. Коли ви надаєте йому це відчуття реальності, ви даєте йому благословення, яке належить об’єктивному світу, і вам не потрібно сприяти його народженню більше, ніж ви сприяєте народженню дитини або насіння, яке ви саджаєте в землю. Насіння, яке ви саджаєте, росте без допомоги людини, оскільки воно містить у собі всю силу і всі плани, необхідні для самовираження.

Ви можете вже цієї ночі відтворити драму Ісаака, який благословляє свого другого сина, і подивитися, що відбудеться в найближчому майбутньому у вашому світі. Ваше теперішнє оточення зникне, всі обставини життя зміняться і звільнять шлях для приходу того, чому ви дали своє життя. Коли ви йдете, знаючи, що ви є тим, ким хотіли бути, ви об’єктивізуєте це без сторонньої допомоги.

Історія четверта: Смерть Мойсея та стирання минулого

Четверта історія на сьогодні взята з останньої з книг, приписуваних Мойсею. Якщо вам потрібні докази того, що Мойсей її не писав, уважно прочитайте цю історію. Вона знаходиться у 34-му розділі книги Повторення Закону. Запитайте будь-якого священника або рабина: «Хто автор цієї книги?», і вони дадуть вам відповідь, що її написав Мойсей.

У 34-му розділі Повторення Закону ви прочитаєте про людину, яка пише власний некролог, тобто, що цей розділ написав Мойсей. Людина може сісти і написати, що вона хотіла б, щоб розмістили на її надгробку, але тут ми бачимо людину, яка пише свій власний некролог. А потім вона помирає і настільки повністю стирає себе, що кидає виклик нащадкам знайти місце, де вона себе поховала.

«І вмер там Мойсей, раб Господній, у моавському краї за словом Господнім. І похований він у долині в моавському краї, напроти Бет-Пеору, і ніхто не знає гробу його аж до цього дня. А Мойсей був віку ста й двадцяти літ, коли він помер; око його не потьмяніло, а вологість (життєва сила) його не зменшилась». (Повт. Зак. 34:5, 6, 7).

Ви повинні вже цієї ночі — не завтра — навчитися техніки написання власного некролога і настільки повністю померти для того, ким ви є, щоб жодна людина у цьому світі не могла сказати, де ви поховали «стару людину». Якщо ви зараз хворі і одужуєте, і я знаю вас через те, що ви були хворі, куди ви можете вказати і сказати мені, що ви поховали там того хворого?

Якщо ви зубожіли і позичаєте у кожного свого друга, а потім раптом купаєтеся в багатстві, де ви поховали ту бідну людину? Ви настільки повністю стираєте бідність у своєму уявному зорі, що в цьому світі немає нічого, на що б ви могли вказати і заявити: «Ось де я її залишив». Повна трансформація свідомості стирає всі докази того, що у світі коли-небудь існувало щось інше, ніж є зараз.

Найкрасивіша техніка для реалізації цілі людини дана в першому вірші 34-го розділу книги Повторення Закону:

«І зійшов Мойсей із моавських степів на гору Нево, на вершину Пісгі, що напроти Єрихону. А Господь дав йому побачити всьому Краю: Ґілеад аж до Дану…»

Ви читаєте цей вірш і кажете: «І що з того?» Але візьміть симфонію (словник) і подивіться на ці слова. Перше слово, Мойсей, означає витягувати, рятувати, діставати. Іншими словами, Мойсей — це уособлення сили в людині, яка може витягти з людини те, що вона шукає, бо все йде зсередини, а не ззовні. Ви витягуєте зсередини себе те, що зараз хочете виразити як щось об’єктивне для себе.

Ви — Мойсей, який виходить із моавських степів. Слово Моав (Moab) — це скорочення двох гебрайських слів: Мем (Mem) і Аб (Ab), що означає мати-батько. Ваша свідомість є матір’ю-батьком, іншої причини у світі немає. Ваше «Я Є», ваше усвідомлення — це і є цей Моав, мати-батько. Ви завжди щось із нього витягуєте.

Наступне слово — Нево. У вашому словнику Нево визначається як пророцтво. Пророцтво — це щось суб’єктивне. Якщо я кажу: «Той-то і той-то буде», це образ у розумі; це ще не факт. Ми повинні почекати і або довести, або спростувати це пророцтво.

Нашою мовою Нево — це ваше бажання, ваша мрія. Воно називається горою, тому що здається, ніби на неї важко піднятися, і тому це здається неможливим для реалізації. Гора — це щось більше за вас, вона височіє над вами. Нево уособлює те, ким ви хочете бути, на противагу тому, ким ви є зараз.

Слово Пісга за визначенням означає споглядати. Єрихон — це пахощі (приємний аромат). А Гілеад означає пагорби свідків. Останнє слово — пророк Дан.

Тепер складіть все це разом у практичному сенсі і подивіться, що древні намагалися нам сказати. Оскільки я стою тут, виявивши, що моя свідомість є Богом, і що я можу, просто відчувши себе тим, ким хочу бути, трансформувати себе в подобу того, ким я себе вважаю; я знаю тепер, що я і є всім тим, що потрібно для того, щоб піднятися на цю гору.

Я визначаю свою мету. Я не називаю її Нево, я називаю її своїм бажанням. Чого б я не хотів, це моє Нево, це моя велика гора, на яку я збираюся піднятися. Тепер я починаю споглядати її, бо я піднімуся на вершину Пісгі.

Я повинен споглядати свою мету таким чином, щоб отримати реакцію, яка приносить задоволення. Якщо я не отримую реакції, яка мене радує, тоді Єрихон не видно, бо Єрихон — це приємний аромат. Коли я відчуваю, що я є тим, ким хочу бути, я не можу приховати радість, яка приходить з цим відчуттям.

Я повинен завжди споглядати свою мету, поки не отримаю відчуття задоволення, яке уособлює Єрихон. Потім я нічого не роблю, щоб зробити це видимим у моєму світі; бо пагорби Гілеаду, тобто чоловіки, жінки, діти, весь величезний світ навколо мене, приходять свідчити. Вони приходять, щоб засвідчити, що я є тим, ким я себе визнав і що підтримую всередині себе. Коли мій світ відповідає моєму припущенню, пророцтво (Дан) здійснюється.

Якщо я тепер знаю, ким я хочу бути, і припускаю, що я ним є, і ходжу так, ніби я ним є, я стаю цим. І ставши цим, я настільки повністю вмираю для своєї колишньої концепції себе, що не можу вказати на жодне місце в цьому світі і сказати: ось де поховане моє колишнє “я”. Я помер настільки повністю, що кидаю виклик нащадкам коли-небудь знайти місце, де я поховав своє старе “я”.

У цій кімнаті, мабуть, є хтось, хто настільки повністю змінить себе в цьому світі, що його найближче оточення друзів не впізнає його.

Десять років я був танцюристом, танцював у бродвейських шоу, у водевілях, нічних клубах та в Європі. Був час у моєму житті, коли я думав, що не зможу жити без певних друзів у своєму світі. Я щовечора після театру накривав стіл, і ми всі добре вечеряли. Я думав, що ніколи не зможу жити без них. Тепер я зізнаюся, що не міг би жити з ними. Сьогодні ми не маємо нічого спільного. Коли ми зустрічаємося, ми не переходимо навмисне на інший бік вулиці, але це майже холодна зустріч, тому що нам нічого обговорювати. Я настільки помер для того життя, що, зустрічаючи цих людей, вони навіть не можуть говорити про старі часи.

Але є люди, які живуть сьогодні, і все ще перебувають у тому старому стані, стаючи все біднішими і біднішими. Вони завжди люблять говорити про старі часи. Вони так і не поховали ту людину; вона дуже навіть жива в їхньому світі.

Мойсею було 120 років — повний, чудовий вік, як показує число 120. Один плюс два плюс нуль дорівнює три — числовий символ вираження. Я повністю усвідомлюю своє вираження. Мої очі не потьмяніли, а природні функції мого тіла не ослабли. Я повністю усвідомлюю, що є тим, ким не хочу бути.

Але, знаючи цей закон, за яким людина трансформує себе, я приймаю, що я є тим, ким хочу бути, і ходжу в припущенні, що це вже зроблено. Коли я стаю цим, стара людина вмирає, і все, що було пов’язано з цією колишньою концепцією себе, вмирає разом із нею. Ви не можете взяти жодної частини старої людини в нову. Ви не можете наливати нове вино в старі міхи або накладати нові латки на старий одяг. Ви повинні бути повністю новою істотою.

Коли ви припускаєте, що ви є тим, ким хочете бути, вам не потрібна допомога іншого, щоб це сталося. Вам також не потрібна нічия допомога, щоб поховати стару людину. Залиште мертвим ховати своїх мерців. Навіть не озирайтеся назад, бо жодна людина, яка поклала руку свою на плуг і озирається назад, не надається до Божого Царства.

Не питайте себе, як саме це станеться. Не має значення, якщо ваш розум це заперечує. Не має значення, якщо весь світ навколо вас це заперечує. Вам не потрібно ховати старе. «Залиште мертвим ховати своїх мерців». Залишаючись вірними своїй новій концепції Себе, ви настільки поховаєте минуле, що кинете виклик всьому величезному майбутньому знайти, де ви його поховали. І донині жодна людина в усьому Ізраїлі не знайшла гробниці Мойсея.

Практика: Три кроки до зміни майбутнього (Стан, схожий на сон)

Ось чотири історії, які я обіцяв вам сьогодні ввечері. Ви повинні застосовувати їх щодня у своєму житті. Навіть якщо стілець, на якому ви зараз сидите, здається твердим і не підходить для медитації, ви можете за допомогою уяви перетворити його на найзручніший стілець у світі.

Дозвольте мені тепер визначити техніку, яку я хочу, щоб ви застосовували. Я вірю, що кожен з вас прийшов сюди сьогодні ввечері з чіткою картиною свого бажання. Не кажіть, що це неможливо. Ви цього хочете? Вам не потрібно використовувати свій моральний кодекс, щоб реалізувати його. Це взагалі поза межами вашого кодексу.

Свідомість — єдина реальність. Тому ми повинні сформувати об’єкт нашого бажання з нашої власної свідомості.

Люди мають звичку нехтувати важливістю простих речей, і пропозиція створити стан, схожий на сон (SATS), щоб допомогти вам прийняти те, що заперечують розум і ваші органи чуття, — це одна з тих простих речей, якими ви можете знехтувати.

Однак цю просту формулу зміни майбутнього, яка була відкрита стародавніми вчителями і дана нам у Біблії, може довести кожен.

Перший крок у зміні майбутнього — це Бажання. Тобто, визначте свою мету — чітко знайте, чого ви хочете.

Друге кроком сконструюйте подію, з якою, на вашу думку, ви зіткнулися б ПІСЛЯ виконання вашого бажання — подію, яка передбачає, що бажання вже виконано — щось, у чому дія вашого “Я” буде домінантною.

Третій крок — знерухомити фізичне тіло і викликати стан, схожий на сон. Потім подумки відчуйте себе безпосередньо в цій запропонованій дії, весь час уявляючи, що ви дійсно виконуєте дію ТУТ І ЗАРАЗ. Ви повинні брати участь в уявній дії, а не просто стояти осторонь і дивитися. ВІДЧУЙТЕ, що ви насправді виконуєте дію, щоб уявні відчуття стали для вас реальними.

Важливо завжди пам’ятати, що запропонована дія повинна бути такою, яка СЛІДУЄ за виконанням вашого бажання, такою, яка має на увазі його виконання. Наприклад, припустімо, ви хотіли підвищення по службі. Тоді прийняття привітань було б подією, з якою ви б зіткнулися після виконання вашого бажання.

Вибравши цю дію як ту, яку ви будете переживати в уяві, щоб мати на увазі підвищення по службі, знерухомте своє фізичне тіло і викличте стан, що межує зі сном. Це стан сонливості, але такий, в якому ви все ще можете контролювати напрямок своїх думок; стан, в якому ви уважні без зусиль. Потім уявіть друга, який стоїть перед вами.

Покладіть свою уявну руку в його руку. Відчуйте її твердою і реальною, і ведіть уявну розмову з ним в гармонії з ВІДЧУТТЯМ ТОГО, ЩО ВАС ПІДВИЩИЛИ.

Ви не візуалізуєте себе на відстані в просторі чи на відстані в часі, коли вас вітають з вашим успіхом. Натомість ви РОБИТЕ «десь» ТУТ, а майбутнє — ЗАРАЗ. Різниця між ВІДЧУТТЯМ себе в дії тут і зараз та візуалізацією себе в дії, ніби ви на екрані кінотеатру, — це різниця між успіхом і невдачею.

Цю різницю буде легше зрозуміти, якщо ви прямо зараз візуалізуєте, як підіймаєтесь сходами. Потім, із заплющеними очима, уявіть, що сходи знаходяться прямо перед вами, і ВІДЧУЙТЕ, ЩО ВИ НАСПРАВДІ ПІДІЙМАЄТЕСЬ ПО НИХ.

Досвід навчив мене обмежувати уявну дію, яка має на увазі виконання бажання, стискати ідею в єдиний акт і відтворювати його знову і знову, поки він не набуде відчуття реальності. Інакше ваша увага почне блукати по асоціативних шляхах, і безліч пов’язаних образів постане перед вашою увагою, а за кілька секунд вони відведуть вас на сотні миль від вашої мети в просторі та на роки від неї в часі.

Якщо ви вирішили підійматися конкретними сходами, тому що це ймовірна подія, яка настане після виконання вашого бажання, то ви повинні обмежити дію лише підйомом саме цими сходами. Якщо ваша увага блукає, поверніть її до завдання підйому цими сходами, і продовжуйте робити так, поки уявна дія не набуде всієї твердості та чіткості реальності.

Ідея повинна утримуватися в розумі без будь-яких відчутних зусиль з вашого боку. Ви повинні з мінімумом зусиль просочити розум відчуттям виконаного бажання.

Сонливість полегшує зміни, тому що сприяє увазі без зусиль, але вона не повинна доводитися до стану сну, в якому ви більше не в змозі контролювати рухи своєї уваги. Це має бути помірний ступінь сонливості, в якому ви все ще здатні спрямовувати свої думки.

Найбільш ефективний спосіб втілити бажання — це прийняти відчуття здійсненого бажання, а потім, у розслабленому і сонливому стані, повторювати знову і знову, як колискову, будь-яку коротку фразу, яка передбачає виконання вашого бажання. Наприклад: «Дякую, дякую, дякую», ніби ви звертаєтеся до вищої сили за те, що вона дала вам те, чого ви бажали.

Я знаю, що коли цей курс закінчиться в п’ятницю, багато хто з вас зможе сказати мені, що ви реалізували свої цілі. Два тижні тому я зійшов зі сцени і підійшов до дверей, щоб потиснути руки слухачам. Я можу з упевненістю сказати, що щонайменше 35 осіб із класу, що налічував 135 осіб, сказали мені, що те, чого вони бажали, коли приєдналися до цього класу, вони вже реалізували.

Це сталося лише два тижні тому. Я нічого не зробив для того, щоб це сталося, окрім того, що дав їм цю техніку молитви. Вам не потрібно нічого робити, щоб це сталося — просто застосуйте цю техніку молитви.

Із заплющеними очима і знерухомленим фізичним тілом викличте стан, схожий на сон, і увійдіть у дію так, ніби ви актор, що грає роль. Переживіть в уяві те, що ви пережили б у плоті, якби зараз володіли своєю метою. Зробіть «десь» ТУТ, а «потім» — ЗАРАЗ. І більше (величніше) ВАШЕ Я, використовуючи ширший фокус, використає всі засоби і назве їх хорошими, які ведуть до створення того, що ви собі припустили.

Ви звільнені від будь-якої відповідальності за те, як це станеться, тому що, коли ви уявляєте і відчуваєте, що це вже так, ваше вимірне більше «Я» визначає засоби. Ні на мить не думайте, що хтось постраждає для того, щоб це сталося, або що хтось буде розчарований. Це все одно не ваша турбота. Я повинен донести це до вас. Занадто багато хто з нас, вихований у різних сферах життя, так сильно стурбований іншими.

Ви запитуєте: «Якщо я отримаю те, що хочу, чи не означатиме це шкоди для іншого?» Існують шляхи, про які ви не знаєте, тому не переймайтеся цим.

Заплющте очі зараз, тому що ми збираємося зануритися в довгу тишу. Незабаром ви настільки загубитеся в спогляданні, відчуваючи, що ви є тим, ким хочете бути, що будете повністю несвідомі того факту, що ви перебуваєте в цій кімнаті з іншими людьми.

Ви отримаєте шок, коли відкриєте очі і виявите, що ми тут. Це має бути шок, коли ви відкриваєте очі і виявляєте, що ви насправді не є тим, ким ще мить тому себе відчували або чим відчували, що володієте. А зараз ми зануримося в глибину.

*** ПЕРІОД ТИШІ ***

Мені не потрібно нагадувати вам, що ви зараз є тим, чим ви припустили себе бути. Не обговорюйте це ні з ким, навіть із самим собою. Ви не можете турбуватися про те, ЯК це станеться, коли ви знаєте, що ви ВЖЕ цим є.

Ваше тривимірне міркування, яке є дійсно дуже обмеженим міркуванням, не повинно бути втягнуте в цю драму. Воно не знає. Те, що ви щойно відчули як правду, Є правдою.

Нехай жодна людина не каже вам, що ви не повинні цього мати. Те, що ви відчуваєте, що маєте, ви матимете. І я обіцяю вам ось що: після того, як ви реалізуєте свою мету, поміркувавши, вам доведеться визнати, що цей ваш свідомий міркуючий розум ніколи не зміг би придумати такого шляху.

Ви є тим і маєте те, що ви привласнили собі в цю саму мить. Не обговорюйте це. Не шукайте ні в кому підбадьорення через страх, що це може не статися. Воно вже сталося. Ідіть і займайтеся справами вашого Батька, роблячи все як зазвичай, і дозвольте цим речам статися у вашому світі.

УРОК 2 – ПРИПУЩЕННЯ ПЕРЕТВОРЮЮТЬСЯ НА ФАКТ

Ця наша Біблія не має нічого спільного з історією. Дехто з вас ще може бути схильний сьогодні ввечері вірити, що, хоча ми можемо дати їй психологічну інтерпретацію, її все ще можна залишити в її нинішній формі і тлумачити буквально. Ви не можете цього зробити. Біблія взагалі не містить жодних згадок про людей чи події, як вас вчили вірити. Чим швидше ви почнете стирати цю картину, тим краще.

Біблія як психологічна драма

Сьогодні ввечері ми розберемо кілька історій, і я знову хочу нагадати вам, що ви повинні відтворити всі ці історії у власному розумі.

Майте на увазі, що хоча вони здаються історіями про людей, які повністю прокинулися, драма насправді відбувається між вами сплячим (вашим глибшим “Я”) і вами свідомим, який не спить. Вони уособлені як люди, але коли ви доходите до моменту застосування, ви повинні пам’ятати про важливість дрімотного стану.

Все творіння, як ми говорили вам минулого вечора, відбувається в стані сну, або в стані, який межує зі сном — у сонливому, дрімотному стані. Минулими вихідними ми казали вам, що перша людина ще не прокинулася. Ви — Адам, перша людина, яка все ще перебуває в глибокому сні. Ваше творче “Я” — це ваше чотиривимірне “Я”, домом якого є просто той стан, в який ви входите, коли люди кажуть, що ви спите.

Історія Ісуса та Варавви: Звільнення від бажання

Нашу першу історію на сьогодні ми знаходимо в Євангелії від Івана. Коли вона буде розгортатися перед вами, я хочу, щоб ви у своєму уявному зорі порівняли її з історією, яку ви чули вчора з книги Буття. Історики стверджують, що перша книга Біблії (Буття) є записом подій, які відбулися на землі приблизно за 3000 років до подій, описаних у книзі Івана. Я прошу вас підійти до цього раціонально і подивитися, чи не здається вам, що один і той самий автор міг написати обидві історії по-різному.

Це дуже знайома історія суду над Ісусом. У Євангелії від Івана записано, що Ісуса привели до Понтія Пилата, і натовп вимагав його життя. Пилат сказав:

«Та є в вас звичай, щоб я випустив вам одного на Пасху. Чи хочете отже, щоб я Царя Юдейського вам відпустив? Тоді знову всі стали кричати й казати: Не Його, а Варавву! А Варавва розбійником був». (Івана 18:39, 40)

Пилат не міг відпустити Ісуса всупереч бажанню натовпу, тому він відпустив Варавву і віддав їм Ісуса на розп’яття.

Тепер пам’ятайте, що ваша свідомість — це Бог. Іншого Бога немає. І вам кажуть, що Бог має сина, ім’я якому Ісус. Якщо ви подивитеся слово “Варавва” (Barabbas), ви побачите, що це скорочення двох гебрайських слів: BAR (син або дитина) і ABBA (батько). Варавва — це син великого батька. А Ісуса називають Спасителем, Сином Батька.

У цій історії ми маємо двох синів. І ми маємо двох синів в історії Ісава та Якова. Пилат тут грає ту саму роль, що й Ісаак (який був сліпим). Правосуддя має бути із зав’язаними очима:

«Не судіть за обличчям, але судіть судом справедливим!» (Івана 7:24)

Що означає Варавва для вас?

У вас є син, який грабує вас у цю саму мить, забираючи те, чим ви могли б бути. Якщо ви усвідомлюєте, що чогось хочете — ви йдете в компанії Варавви.

Бажати — це визнавати, що ви зараз не володієте тим, чого бажаєте. Ви обкрадаєте себе, живучи в стані бажання. Якщо я продовжую чогось хотіти, я відрікаюся від свого Ісуса (свого спасителя), бо поки я бажаю, я визнаю, що я цим НЕ Є.

Я не можу одночасно мати і продовжувати бажати те, що маю. Я можу насолоджуватися цим, але не хотіти цього.

Містичне значення Пасхи (Переходу)

Це свято Пасхи (Passover – Переходу). Щось має змінитися прямо зараз, щось має “перейти”. Людина не здатна перейти з одного стану свідомості в інший, якщо вона не вивільнить зі свідомості те, що вона зараз у ній утримує, бо це якорить її там, де вона є.

Щоб дотримати психологічне свято Пасхи, я переходжу з одного стану свідомості в інший. Я роблю це, відпускаючи Варавву — злодія, який позбавляє мене стану, що я міг би втілити.

Стан, який я прагну втілити, уособлюється як Ісус Спаситель. Якщо я стаю тим, ким хочу бути, тоді я врятований від того, ким я був.

Не засуджуйте натовп за те, що він вимагав відпустити Варавву. Ці персонажі — вічні в розумі кожної людини. Ми постійно підтримуємо життя або Варавви, або Ісуса. Якщо ми мудрі, ми повинні вимагати звільнення від стану розуму, який нас обмежує.

Яків та Ісав: Витіснення старого “Я”

Щоб пояснити містичну трансформацію, ви повинні зараз ідентифікувати себе з ідеалом. Якщо ви залишаєтеся йому вірними, ви воскрешаєте його без допомоги жодної людини. Без допомоги людини камінь був відсунутий, і те, що здавалося мертвим, воскресло.

Ви ходите в усвідомленні того, що ви вже є тим, ким хочете бути. Цей стан має свій власний спосіб втілитися в цьому світі.

Ось чому Якова називали Витіснювачем (Тим, що займає місце іншого). Ісус повинен витіснити Варавву, так само як Яків повинен був витіснити Ісава.

Найкращий спосіб зробити це — припустити, що ви вже є тим, кого шукаєте. Ваше припущення, хоч воно й хибне зараз, якщо його підтримувати, перетвориться на факт. Ви дізнаєтесь, що змінили концепцію себе, коли подивитеся на знайомих людей і побачите їх інакше.

Гетсиманський сад та самогубство Юди

Гетсиманський сад — це належним чином підготовлений розум. Ви готуєте його щодня: читаєте хорошу літературу, слухаєте музику, ведете облагороджуючі бесіди.

«Що тільки правдиве, чесне, праведне, чисте, любе… думайте про це!» (Фил. 4:8)

В історії Ісуса шукає натовп, керований Юдою. І коли Ісус каже “Це Я”, тисячі падають на землю. Це не фізична драма. Це ви знаходитеся у своєму підготовленому розумі (саду), коли можете контролювати свою увагу. Коли ви можете залишатися вірними своїй меті і не дозволяти увазі блукати, ви — ця дисциплінована присутність у Гетсиманському саду.

Самогубство Юди — це зміна вашої концепції себе. Коли ви припускаєте, що є тим, ким хочете бути, ви помираєте для своєї колишньої концепції (Юда вчиняє самогубство) і тепер живете як Ісус.

Слово “Юда” означає “хвала”. Коли ви ототожнюєтеся з ідеалом, ви не можете приховати свою радість. Вона підіймається, вибухає зсередини. Ніхто не відібрав ваше життя, ви самі його віддали, перефокусувавши увагу.

Ісус Навин, Єрихон та Рахав (Взяття обіцяного стану)

У Старому Заповіті ім’я Ісус Навин (Joshua/Ієгошуа Бен Нун) означає “Єгова рятує”, Спаситель великої глибини. Йому дається обітниця:

«Кожне місце, на яке ступить стопа ноги вашої, Я дав його вам». (Ісуса Навина 1:3)

Де б ви не могли встати подумки — ви можете це реалізувати. Ісус Навин хоче взяти пахуче місто Єрихон, але шлях перегороджують стіни (ваші органи чуття та розум, які кажуть “це неможливо”).

Тоді він наймає Рахав — шпигунку та блудницю.

• Шпигунка: здатність подорожувати настільки тихо, щоб вас не помітили. У медитації фізично ви тут, але подумки — за тисячі миль. Ніхто не бачить, де ви зараз насправді.
• Блудниця: здатність віддавати себе і привласнювати стан, не питаючи дозволу чи доказів своїх талантів.

Рахав залишається у верхній кімнаті (високий стан свідомості). Ісус Навин сурмить у сурму сім разів. Сім — це тиша, Субота, абсолютна переконаність, що річ Є. Коли ви приймаєте відчуття виконаного бажання і засинаєте без тривог, стіни (перешкоди) руйнуються під власною вагою.

Скинія в пустелі та “Хмара свідомості”

У книзі Чисел Бог наказав Ізраїлю побудувати пересувну скинію, покриту шкірою. Хіба це не людина? Ви і є цей храм.

«А того дня… хмара покрила скинію… А коли вона підіймалася, вони рушали». (Числа 9:15-22)

Що таке ця хмара? У медитації, що межує зі сном, хмара піднімається. Вона приймає форму вашого припущення. Хмара — це одяг вашої свідомості, і там, куди поміщена ваша свідомість, там ви будете і в плоті.

Мудро використовуйте інтервал перед сном. Прийміть відчуття здійсненого бажання і засинайте в цьому настрої.

«У сні, у нічному видінні… тоді Він відкриває вухо людини й печаттю стверджує Своє повчання». (Йов 33:15-16)

Ви поміщаєте хмару в бажане місце, і ваше тривимірне тіло (скинія) буде змушене здійснити подорож, щоб наздогнати її. Попередження: не ставтеся до цього легковажно. Речі відбуватимуться так, щоб змусити вас опинитися там, де ви припустили себе перед сном.

Закон зворотного зусилля та Техніки

Якщо люди зазнають невдачі, то це через незнання “закону зворотного зусилля”. Коли ви приймаєте відчуття виконаного бажання, це має відбуватися з мінімумом зусиль. Якщо ви примушуєте це силою волі, ви отримаєте протилежний результат.

Ви не примушуєте себе волею бути ідеалом, ви уявляєте, що ви вже ним Є.

Техніка 1: Концентрація на дії

1. Зрозумійте, чого ви хочете.
2. Сконструюйте єдину подію, яка передбачає виконання бажання (наприклад, потискання руки).
3. Обмежте подію цією однією дією.
4. Повторюйте її в уяві знову і знову, поки вона не набуде повного відчуття реальності.

Техніка 2: Концентрація на короткій фразі

Якщо вам важко візуалізувати дію:

1. Згустіть ідею до простої фрази (3-4 слова): «Хіба це не чудово», «Дякую», «Це завершено».
2. Викличте стан, що межує зі сном (підніміть хмару).
3. Повторюйте фразу знову і знову, як колискову, відчуваючи, що бажання вже реалізовано.

Феномени глибокої медитації та “Мудрі діви”

Коли ви дійсно занурюєтеся в глибину під час медитації, ви можете помітити дивні, але цілком природні феномени розширення свідомості:

• Сухі руки після медитації — доказ того, що ви успішно “підняли хмару”.
• Надзвичайна активність нирок після пробудження (медичний феномен, який лікарі не можуть пояснити).
• Рідке блакитне світло в районі чола, схоже на полум’я палаючого спирту.
• Плаваючі цятки або геометричні сітки перед очима (не плями на печінці, а можливо об’єктивізований кровотік чи внутрішнє бачення).

Не лякайтеся. Це природне розширення для тих, хто розвиває свій “Гетсиманський сад”.

З тієї хвилини, як ви починаєте дисциплінувати розум, ви стаєте поліцейським для своїх думок. Відмовляйтеся слухати руйнівні речі. Будуйте образ мудрої діви — слухайте лише те, що приносить радість (олію у світильник). Той, хто знаходить радість в обговоренні негативу, не зможе ідентифікуватися з цією великою роботою.

УРОК 3 – ЧОТИРИВИМІРНЕ МИСЛЕННЯ

Існують два реальні погляди на світ, якими володіє кожна людина, і стародавні оповідачі були повністю свідомі цих двох поглядів. Один з них вони називали «плотським розумом», а інший — «розумом Христовим».

Ми розпізнаємо ці два центри мислення у твердженні:

«А тілесна людина не приймає того, що від Божого Духа, бо їй це глупота; і вона не може зрозуміти, бо це духовно розсуджується». (1 Кор. 2:14)

Для природного (тілесного) розуму реальність обмежується миттю, яка називається «зараз»; здається, що ця сама мить вміщує всю реальність, все інше — нереальне. Для природного розуму минуле і майбутнє є суто уявними. Іншими словами, моє минуле, коли я використовую природний розум, — це лише образ у пам’яті про речі, які були. І для обмеженого фокуса плотського або природного розуму майбутнього не існує. Природний розум не вірить, що він може відвідати минуле і побачити його як щось теперішнє, щось об’єктивне і конкретне для себе, так само він не вірить, що існує майбутнє.

Для розуму Христового, духовного розуму, який нашою мовою ми будемо називати чотиривимірним фокусом, минуле, теперішнє і майбутнє природного розуму є єдиним цілим у теперішньому часі. Він охоплює весь масив чуттєвих вражень, з якими людина стикалася, стикається і буде стикатися.

Єдина причина, чому ми з вами сьогодні функціонуємо саме так, і не усвідомлюємо ширшого погляду, полягає просто в тому, що ми є створіннями звички, а звичка робить нас абсолютно сліпими до того, що інакше ми мали б бачити; але звичка — це не закон. Вона діє так, ніби є найпереконливішою силою у світі, проте вона не є законом.

Ми можемо створити новий підхід до життя. Якби ми з вами витрачали кілька хвилин щодня на те, щоб відвести нашу увагу від сфери відчуттів і сконцентрувати її на невидимому стані, і залишалися вірними цьому спогляданню, відчуваючи реальність невидимого стану, ми з часом усвідомили б цей більший світ, цей вимірно більший світ. Спогляданий стан — це вже конкретна реальність, зміщена в часі.

Сьогодні ввечері, коли ми звертаємося до нашої Біблії, ви самі судіть, на якому етапі свого розвитку ви зараз знаходитесь.

Зцілення божевільного: Очищення від упереджень

Наша перша історія на сьогодні взята з 5-го розділу Євангелія від Марка. У цьому розділі розповідаються три історії, ніби це були окремі переживання головних героїв.

У першій історії нам розповідають, що Ісус натрапив на божевільного, голого чоловіка, який жив на цвинтарі і ховався за могилами. Цей чоловік благав Ісуса не виганяти демонів, які мучили його.

Але Ісус сказав йому:

«Вийди, душе нечистий, із людини». (Марка 5:8)

Таким чином Ісус вигнав демонів, щоб вони тепер могли знищити самі себе, і ми бачимо цього чоловіка, вперше, одягненим, у здоровому глузді, який сидить біля ніг Учителя. Ми зрозуміємо психологічний сенс цього розділу, змінивши ім’я Ісус на «просвітлений розум» або «чотиривимірне мислення».

Жінка з кровотечею та донька Яіра

Далі в цьому розділі нам розповідають, що Ісус зустрічає первосвященника, якого звати Яір, і Яір, первосвященник синагоги, має дитину, яка помирає. Їй 12 років, і він благає Ісуса прийти і зцілити дитину.

Ісус погоджується, і коли він вирушає до дому первосвященника, жінка на ринковому майдані торкається його одягу.

«І зараз Ісус відчув у Собі, що вийшла з Нього сила, і, обернувшись у народі, спитав: Хто доторкнувся до Моєї одежі?» (Марка 5:30)

Жінка, яка зцілилася від кровотечі, від якої страждала 12 років, зізналася, що це вона доторкнулася до нього.

«А Він їй сказав: Дочко, твоя віра спасла тебе; іди з миром». (Марка 5:34)

Коли він продовжує йти до дому первосвященника, йому кажуть, що дитина мертва і немає потреби йти, щоб воскресити її. Вона вже не спить, вона мертва.

«А Ісус, як почув слово, що сказано, промовляє до старшого синагоги: Не лякайсь, тільки віруй». (Марка 5:36)

«І ввійшовши, говорить до них: Чого метушитеся та плачете? Дівча не вмерло, але спить!» (Марка 5:39)

На це весь натовп почав глузувати і сміятися, але Ісус, зачинивши двері перед натовпом, що глузував, взяв із собою в дім Яіра своїх учнів і батька та матір мертвої дитини.

Вони увійшли до кімнати, де лежала дівчина.

«І Він узяв дівча за руку, та й каже до неї: …Дівчатко, кажу тобі встань!» (Марка 5:41)

«І з цього глибокого сну вона прокинулася, встала і пішла, а первосвященник і всі інші були вражені. А Він суворо наказав їм, щоб ніхто не знав про це; і наказав, щоб їй дали їсти». (Марка 5:43)

Ви саме цієї ночі, сидячи тут, зображені в цьому 5-му розділі Марка. Цвинтар має лише одне призначення: це просто запис про мертвих. Чи живете ви в мертвому минулому?

Якщо ви живете серед мертвих, ваші упередження, ваші забобони і ваші хибні переконання, які ви підтримуєте живими, — це могильні плити, за якими ви ховаєтеся. Якщо ви відмовляєтеся відпустити їх, ви такі ж божевільні, як і той божевільний з Біблії, який благав просвітлений розум не виганяти їх. Немає жодної різниці. Але просвітлений розум не здатний захищати упередження та забобони від вторгнення розуму.

Звільнення від руйнівних переконань минулого

Немає у світі людини, яка має упередження, незалежно від його природи, і яка могла б витримати його під світлом розуму. Скажіть мені, що ви проти певної нації, певної раси, певного «ізму», чого завгодно — мені байдуже, що це — ви не зможете виставити це ваше переконання на світло розуму і зберегти його живим. Для того, щоб воно залишалося живим у вашому світі, ви повинні ховати його від розуму. Ви не можете проаналізувати його у світлі розуму і дозволити йому жити. Коли приходить цей чотиривимірний фокус і показує вам новий підхід до життя, і виганяє з вашого розуму всі ці речі, які вас мучили, ви очищаєтесь і одягаєтесь у свій здоровий глузд. І ви сідаєте біля ніг розуміння, які називаються ногами Учителя.

Тепер, одягнені і в здоровому глузді, ви можете воскрешати мертвих. Що померло? Дитина в цій історії — це не дитина. Дитина — це ваша амбіція, ваше бажання, нездійснені мрії вашого серця. Це дитина, яка живе в розумі людини. Бо, як я вже казав раніше, вся драма Біблії є психологічною. Біблія взагалі не містить жодних згадок про будь-яку особу, яка коли-небудь існувала, чи про будь-яку подію, яка коли-небудь відбувалася на землі. Всі історії з Біблії розгортаються у свідомості окремої людини.

Психологічний зміст: Надання форми ідеям та бажанням

У цій історії Ісус — це пробуджений інтелект людини. Коли ваш розум функціонує за межами діапазону ваших теперішніх органів чуття, коли ваш розум зцілюється від усіх колишніх обмежень, тоді ви більше не божевільний; ви є цією присутністю, уособленою як Ісус, силою, яка може воскресити прагнення серця людини.

Тепер ви — жінка з кровотечею. Що це за кровотеча? Лоно, що постійно кровоточить, не є репродуктивним лоном. Вона страждала від цього 12 років, вона була нездатна зачати. Вона не могла надати форму своєму прагненню через цю кровотечу. Вам сказано, що її віра зупинила її. Коли лоно закривається, воно може надати форму насінню або ідеї.

Коли ваш розум очищується від колишньої концепції Себе, ви припускаєте, що ви є тим, ким хочете бути, і, залишаючись вірними цьому припущенню, ви надаєте форму своєму припущенню або воскрешаєте свою дитину. Ви — жінка, очищена від кровотечі, і ви рухаєтеся до дому мертвої дитини.

Дитина, або стан, якого ви бажали, тепер є вашою зафіксованою концепцією себе. Але тепер, прийнявши те, ким я раніше бажав бути, я не можу продовжувати бажати того, ким я себе усвідомлюю. Тому я це не обговорюю. Я нікому не розповідаю про те, ким я є. Для мене настільки очевидно, що я є тим, ким хотів бути, що я ходжу так, ніби я ВЖЕ ним є.

Коли я ходжу так, ніби я є тим, ким я раніше хотів бути, мій світ обмеженого фокусу не бачить цього і думає, що я більше цього не бажаю. Дитина мертва в їхньому світі; але я, хто знає закон, кажу: «Дитина не мертва». Дівча не вмерло, вона лише спить. Тепер я її розбуджу. Я своїм припущенням пробуджую і роблю видимим у своєму світі те, що я припускаю, бо припущення, якщо їх підтримувати, незмінно пробуджують те, що вони стверджують.

Я зачиняю двері. Які двері? Двері моїх відчуттів. Я просто повністю відключаю все, що відкривають мої органи чуття. Я заперечую свідчення моїх відчуттів. Я призупиняю обмежений розум природної людини і йду в цьому сміливому твердженні, що я є тим, що мої відчуття заперечують.

Зачинивши двері своїх відчуттів, кого я беру в цей дисциплінований стан? Я не беру в цей стан нікого, крім батьків дитини та моїх учнів. Я зачиняю двері перед натовпом, що насміхається і глузує. Я більше не шукаю підтвердження. Я повністю відкидаю свідчення моїх органів чуття, які висміюють моє припущення, і не обговорюю з іншими, чи можливе моє припущення, чи ні.

Хто такі батьки? Ми виявили, що батько-мати всього творіння — це «Я Є» (I AMness) людини. Свідомість людини — це Бог. Я усвідомлюю цей стан. Я батько-мати всіх моїх ідей, і мій розум залишається вірним цій новій концепції себе. Мій розум дисциплінований. Я беру в цей стан учнів, і я закриваю доступ до цього стану всьому, що могло б його заперечити.

Тепер дитина, без допомоги людини, воскресає. Стан, якого я бажав і щодо якого я припустив, що він у мене є, об’єктивізується в моєму світі і свідчить про силу мого припущення.

Ви самі собі суддя, я не можу вас судити. Ви або живете зараз у мертвому минулому, або ви живете як жінка, у якої зупинилася кровотеча. Чи могли б ви насправді відповісти мені, якби я поставив вам запитання:

«Чи вірите ви тепер, що вам, без сторонньої допомоги, потрібно лише припустити, що ви є тим, ким ви хочете бути, щоб зробити це припущення реальним у вашому світі? Або ви вірите, що ви повинні спочатку виконати певну умову, нав’язану вам минулим, що ви повинні належати до певного ордену, або бути кимось особливим?»

Я не критикую певні церкви чи групи, але є ті, хто вірить, що будь-хто поза їхньою церквою чи групою ще не спасенний. Я народився протестантом. Ви говорите з протестантом — для нього є лише один християнин, протестант. Ви говорите з католиком — у світі немає жодного християнина, крім католика. Ви говорите з юдеєм — християни для нього язичники, а юдеї — обрані. Ви говорите з мусульманином — юдеї та християни невірні. Ви говорите з кимось іншим, і всі вищезгадані — недоторканні. Не має значення, з ким ви говорите, вони завжди обрані.

Якщо ви вірите, що повинні бути одним із них, щоб спастися, ви все ще є тією божевільною людиною, яка ховається за цими забобонами та упередженнями минулого, і ви благаєте не очищати вас.

Дехто з вас каже мені: «Не проси мене відмовитися від моєї віри в Ісуса як людину, або в Мойсея як людину, або в Петра як людину. Коли ти просиш мене відмовитися від віри в цих персонажів, ти просиш занадто багато. Залиш мені ці переконання, бо вони мене втішають. Я можу вірити, що вони жили на землі, і водночас слідувати твоїй психологічній інтерпретації їхніх історій».

Я кажу: Вийдіть із мертвого минулого. Вийдіть із цього цвинтаря і йдіть, знаючи, що ви і ваш Батько — єдині, і ваш Батько, якого люди називають БОГОМ, — це ваша власна свідомість. Це єдиний творчий закон у світі.

Ким ви себе усвідомлюєте? Хоча ви не можете побачити свою мету обмеженим фокусом вашого тривимірного розуму, ви вже зараз є тим, ким, за вашим припущенням, ви є. Ходіть у цьому припущенні і залишайтеся йому вірними.

Час у цьому вимірі вашого буття б’ється повільно, і ви можете, навіть після об’єктивізації вашого припущення, не пам’ятати, що був час, коли ця нинішня реальність була лише ставленням розуму. Через повільний ритм часу тут, ви часто не можете побачити зв’язок між вашою внутрішньою природою та зовнішнім світом, який свідчить про неї.

Ви самі судіть про позицію, яку ви зараз займаєте в цьому 5-му розділі Євангелія від Марка. Чи воскрешаєте ви мертву дитину? Чи все ще є потреба закрити це лоно вашого розуму? Воно все ще кровоточить і тому не може бути родючим? Чи ви зараз той божевільний, що живе в мертвому минулому? Тільки ви можете бути суддею і відповісти на ці запитання.

А тепер ми звернемося до історії з 5-го розділу Євангелія від Івана. Вона покаже вам, як красиво стародавні оповідачі розповідали про два різних погляди на цей світ — один, обмежений тривимірний фокус, і інший, чотиривимірний фокус.

Купальня Віфезда та усвідомлення «Я Є»

У цій історії розповідається про безсилого чоловіка, який швидко зцілюється. Ісус приходить до місця, яке називається Віфезда, що за визначенням означає Дім П’яти Ґанків. На цих п’яти ґанках лежить незліченна кількість хворих — сліпих, кривих, сухих та інших. За переказами, у певний час року ангел сходив і збурював воду в купальні, що була біля цих П’яти Ґанків. Коли ангел збурював воду, той, хто входив першим, завжди зцілювався. Але тільки перший, не другий.

Ісус, побачивши чоловіка, який був кривим від утроби матері, сказав йому:

«Хочеш бути здоровим?» (Івана 5:6)

«Відповів Йому хворий: Пане, я не маю людини, щоб вона, як порушиться вода, до купальні вкинула мене. А коли я приходжу, то передо мною сходить інший». (Івана 5:7)

«Говорить до нього Ісус: Уставай, візьми ложе своє та й ходи!» (Івана 5:8)

«І зараз одужав оцей чоловік, і взяв ложе своє та й ходив. Того ж дня була субота». (Івана 5:9)

Ви читаєте цю історію і думаєте, що якийсь дивний чоловік, який володів чудодійною силою, раптом сказав кривому: «Вставай і йди». Я не можу повторювати занадто часто, що ця історія, навіть коли вона вводить незліченну кількість індивідуальностей, розгортається у свідомості окремої людини.

Купальня — це ваша свідомість. Ангел — це ідея, яку називають посланцем БОГА. Оскільки свідомість є Богом, коли у вас з’являється ідея, ви приймаєте ангела. Тієї хвилини, коли ви усвідомлюєте бажання, ваша купальня збурюється. Бажання збурює розум людини. Хотіти чогось — означає бути стурбованим.

В ту саму мить, коли у вас з’являється амбіція або чітко визначена мета, купальню збурює ангел, який і був цим бажанням. Вам сказано, що той, хто першим увійде в збурену купальню, завжди зцілюється.

Мої найближчі супутники в цьому світі, моя дружина і моя маленька донька, для мене, коли я звертаюся до них, є другими. Я повинен звертатися до дружини «ти є». Я повинен звертатися до будь-кого, незалежно від того, наскільки він близький, як «ти є». А після цього йде третя особа — «він є». У цьому світі є лише одна людина, з якою я можу використати першу особу теперішнього часу, і це — я сам. «Я Є» (I AM) можна сказати тільки про себе, це не можна сказати про когось іншого.

Тому, коли я усвідомлюю якесь бажання, ким я хочу бути, але, здавалося б, не є ним — купальня збурена, то хто ж може увійти в цю купальню переді мною? Тільки я один володію силою першої особи. Я є тим, ким я хочу бути. Якщо я не повірю, що я є тим, ким хочу бути, я залишуся таким, яким був раніше, і помру в цьому обмеженні.

У цій історії вам не потрібна людина, яка б кинула вас у купальню, коли ваша свідомість збурена бажанням. Все, що вам потрібно зробити, — це припустити, що ви вже є тим, ким ви раніше хотіли бути, і ви вже в ній, і жодна людина не зможе увійти переді мною. Яка людина може увійти перед вами, коли ви усвідомлюєте себе тим, ким хочете бути? Ніхто не може бути перед вами, коли ви самі володієте силою сказати «Я Є».

Субота: Стан спокою і прийняття

Ось ці два погляди. Ви зараз є тим, що заперечують ваші органи чуття. Чи достатньо у вас сміливості припустити, що ви вже є тим, ким хочете бути? Якщо ви наважитесь припустити, що ви вже є тим, що зараз заперечують ваш розум і ваші відчуття, тоді ви в купальні і, без допомоги людини, ви також встанете, візьмете своє ложе і підете.

Вам кажуть, що це сталося в суботу. Субота — це лише містичне відчуття тиші, коли ви не стурбовані, коли ви не тривожитеся, коли ви не шукаєте результатів, знаючи, що знаки йдуть слідом, а не передують.

Субота — це день тиші, в якому немає роботи. Коли ви не працюєте над тим, щоб це сталося, ви в Суботі. Коли вас зовсім не хвилює думка інших, коли ви ходите так, ніби ви ВЖЕ є цим, ви не можете поворухнути і пальцем, щоб це сталося — ви в Суботі. Я не можу перейматися тим, ЯК це станеться, і при цьому казати, що я усвідомлюю себе цим. Якщо я усвідомлюю себе вільним, у безпеці, здоровим і щасливим, я підтримую ці стани свідомості без зусиль чи праці зі свого боку. Отже, я в Суботі; і оскільки це була Субота, він встав і пішов.

Наша наступна історія взята з 4-го розділу Євангелія від Івана, і це та історія, яку ви чули знову і знову. Ісус приходить до криниці, і там є жінка, яку називають самарянкою, і він сказав їй:

«Дай Мені напитись». (Івана 4:7)

«Каже ж Йому самарянка: Як Ти, юдей бувши, та просиш напитись від мене, самарянки? Бо юдеї не сходяться із самарянами». (Івана 4:9)

«Ісус відповів і промовив до неї: Коли б знала ти Божий дар, і Хто Той, Хто говорить тобі: Дай напитись Мені, ти б у Нього просила, і Він тобі дав би живої води». (Івана 4:10)

Жінка, бачачи, що йому нічим зачерпнути воду, і знаючи, що криниця глибока, каже:

«Чи Ти більший за нашого батька Якова, що нам дав цю криницю, і він сам із неї пив, і сини його, і худоба його?» (Івана 4:12)

«Ісус відповів і сказав їй: Кожен, хто воду цю п’є, буде прагнути знову. А хто питиме воду, що Я йому дам, прагнути не буде повік; але вода, що Я йому дам, стане в нім джерелом тієї води, що тече в життя вічне». (Івана 4:13, 14)

Потім він розповідає їй все про неї саму і просить піти і покликати чоловіка.

«Відповіла жінка та й сказала: Не маю я чоловіка». (Івана 4:17)

«Ісус каже до неї: Добре сказала ти: Чоловіка не маю. Бо п’ятьох чоловіків ти мала, а той, кого маєш тепер, не чоловік він тобі». (Івана 4:17, 18)

Жінка, знаючи, що це правда, йде на ринок і розповідає іншим: «Я зустріла Месію».

Вони запитують її: «Звідки ти знаєш, що зустріла Месію?»

«Бо він розповів мені все, що я коли-небудь робила», — відповідає вона. Ось фокус, який охоплює принаймні все минуле і розповідає їй тепер про майбутнє.

Продовжуючи історію, учні приходять до Ісуса і кажуть:

«Учителю, їж!» (Івана 4:31)

Жінка-самарянка: Відмова від диктату п’яти органів чуття

«А Він їм відказав: Я маю їжу на їжу, якої не знаєте ви». (Івана 4:32)

Коли вони говорять про жнива через чотири місяці, Ісус відповідає:

«Чи не кажете ви: Ще чотири місяці, і настануть жнива? А Я вам кажу: Підійміть свої очі, і погляньте на ниви, як для жнив уже пополовіли вони!» (Івана 4:35)

Він бачить речі, на які люди чекають чотири місяці або чекають чотири роки; він бачить їх зараз у вимірно більшому світі, як такі, що існують зараз, відбуваються зараз.

Повернімося до першої частини історії. Жінка-самарянка — це тривимірний ви, а Ісус біля криниці — це чотиривимірний ви. Суперечка починається між тим, ким ви хочете бути, і тим, що, як каже вам розум, ви є зараз. Більший ви каже вам, що якби ви наважилися припустити, що ви вже є тим, ким хочете бути, ви б ним стали.

Менший ви, зі своїм обмеженим фокусом, каже вам: «Але ж у тебе немає ні відра, ні мотузки, а криниця глибока. Як би ти міг коли-небудь досягти глибини цього стану без засобів для досягнення цієї мети?»

Ви відповідаєте і кажете: «Якби ти тільки знала, хто просить у тебе напитися, ти б сама просила в нього». Якби ви тільки знали, що всередині вас спонукає вас до втілення стану, якого ви зараз шукаєте, ви б відсторонили свій вузький погляд і дозволили йому зробити це за вас.

Потім він каже вам, що у вас є п’ять чоловіків, і ви заперечуєте це. Але він знає набагато краще за вас, що ваші п’ять органів чуття запліднюють вас вранці, вдень і вночі своїми обмеженнями. Вони кажуть вам, яких дітей ви народите сьогодні ввечері, завтра і в прийдешні дні. Адже ваші п’ять органів чуття діють як п’ять чоловіків, які постійно запліднюють вашу свідомість, яка є великим лоном БОГА; і вранці, вдень і вночі вони навіюють вам і диктують вам те, що ви повинні прийняти як правду.

Він каже вам, що той, кого ви хотіли б мати своїм чоловіком, не є вашим чоловіком. Іншими словами, шостий ще не запліднив вас. Те, ким ви хотіли б бути, заперечується цією п’ятіркою, і вони тримають владу, вони диктують, що ви приймете за істину. Те, що ви хотіли б прийняти, ще не проникло у ваш розум і не запліднило його своєю реальністю. Той, кого ви називаєте чоловіком, насправді не ваш чоловік. Ви не виношуєте його подобу. Виношувати його подобу — це доказ того, що ви його дружина, принаймні, що ви знали його близько. Ви не виношуєте подобу шостого; ви виношуєте лише подобу п’ятьох.

Тоді хтось звертається до мене і розповідає мені все, що я коли-небудь знав. Я повертаюся у свій уявний зір, і розум каже мені, що протягом усього свого життя я завжди приймав обмеження своїх органів чуття, я завжди дивився на них як на факт; і вранці, вдень і вночі я свідчив про це прийняття.

Розум каже мені, що я знав лише цих п’ятьох відтоді, як народився. Тепер я хотів би вийти за межі обмежень своїх відчуттів, але я ще не знайшов у собі сміливості припустити, що я є тим, що ці п’ятеро заперечують. Тож я залишаюся тут, свідомий свого завдання, але без сміливості зробити крок за межі обмежень моїх відчуттів і того, що мій розум заперечує.

Він каже їм: «Я маю їжу, якої ви не знаєте. Я є хліб, що сходить з небес. Я є вино». Я знаю, ким хочу бути, і оскільки я є тим хлібом, я бенкетую ним. Я припускаю, що я ним Є, і замість того, щоб бенкетувати фактом, що я перебуваю в цій кімнаті, розмовляю з вами, а ви слухаєте мене, і що я в Лос-Анджелесі, я бенкетую фактом, що я знаходжуся деінде, і я ходжу тут так, ніби я знаходжуся деінде. І поступово я стаю тим, чим я бенкетую.

Дозвольте мені розповісти вам дві особисті історії. Коли я був хлопчиком, я жив у дуже обмеженому середовищі, на маленькому острові під назвою Барбадос. Корм для тварин був дуже, дуже рідкісним і дуже дорогим, тому що ми мусили його імпортувати. Я — один із 10 дітей у сім’ї, і моя бабуся жила з нами, тож за столом нас було 13.

Сила ментальної дієти: Притча про качок

Раз у раз я пригадую, як моя мати на початку тижня казала куховарці: «Я хочу, щоб ти відклала трьох качок на недільну вечерю». Це означало, що вона брала зі зграї у дворі трьох качок, закривала їх у дуже маленькій клітці і годувала їх, напихала вранці, вдень і вночі кукурудзою та всім тим, чим вона хотіла, щоб качки бенкетували.

Це була абсолютно інша дієта порівняно з тим, чим ми регулярно годували качок, тому що ми підтримували життя цих птахів, годуючи їх рибою. Ми тримали їх живими і жирними на рибі, тому що риба була дуже дешевою і її було вдосталь; але ви не могли їсти птаха, який харчувався рибою, принаймні, так, як ми з вами любимо їсти птаха.

Куховарка брала трьох качок, садила їх у клітку і протягом семи днів напихала кукурудзою, кислим молоком і всім тим, смак чого ми хотіли відчути в птахах. Потім, коли через сім днів їх забивали і подавали на вечерю, це були смачні птахи, вигодувані на молоці та кукурудзі.

Але іноді куховарка забувала відкласти птахів, і мій батько, знаючи, що у нас будуть качки, і вірячи, що вона виконала наказ, не посилав нічого іншого на вечерю, і на стіл подавали трьох «рибних» птахів. До цих птахів неможливо було доторкнутися, бо вони були абсолютним втіленням того, чим вони харчувалися.

Людина — істота психологічна, мислитель. Вона стає не тим, чим харчується фізично, а тим, чим вона харчується ментально. Ми стаємо втіленням того, чим ми харчуємося подумки.

А тих качок не можна було годувати кукурудзою вранці, рибою вдень і чимось іншим увечері. Це мала бути повна зміна дієти. У нашому випадку ми не можемо трохи помедитувати вранці, лаятися вдень і робити щось інше ввечері. Ми повинні сісти на ментальну дієту, на тиждень ми повинні повністю змінити нашу ментальну їжу.

«Наостанку, браття, що тільки правдиве, що тільки чесне, що тільки праведне, що тільки чисте, що тільки любе, що тільки гідне хвали, коли яка чеснота, коли яка похвала, думайте про це!» (Фил. 4:8)

Які думки в душі людини, така й вона. Якби я міг зараз виокремити той вид ментальної їжі, яку я хочу виразити у своєму світі, і бенкетувати нею, я б став нею.

Дозвольте розповісти вам, чому я роблю те, що роблю сьогодні. Це було ще у 1933 році в Нью-Йорку, і мій старий друг Абдулла, з яким я вивчав іврит протягом п’яти років, став справжнім початком «поїдання» всіх моїх забобонів. Коли я прийшов до нього, я був сповнений забобонів. Я не міг їсти м’ясо, не міг їсти рибу, не міг їсти курку, не міг їсти нічого з того, що жило у світі. Я не пив, не палив і докладав величезних зусиль, щоб жити в целібаті.

Абдулла сказав мені: «Я не скажу тобі: «ти божевільний», Невілле, але ти сам розумієш. Усі ці речі — дурість». Але я не міг повірити, що вони дурні.

У листопаді 1933 року я попрощався зі своїми батьками в Нью-Йорку, коли вони відпливали на Барбадос. Я прожив у цій країні 12 років і не мав жодного бажання бачити Барбадос. Я не був успішним і мені було соромно їхати додому до успішних членів моєї родини. Після 12 років в Америці я був невдахою у власних очах. Я працював у театрі: один рік заробляв гроші, а наступного місяця витрачав їх.

Я не був тим, кого за їхніми чи моїми стандартами можна було б назвати успішною людиною.

Зверніть увагу: коли я прощався з батьками в листопаді, у мене не було жодного бажання їхати на Барбадос. Корабель відчалив, і коли я йшов вулицею, мене раптом охопило непереборне бажання поїхати на Барбадос.

Це був 1933 рік, я був безробітним і не мав куди йти, окрім маленької кімнатки на 75-й вулиці. Я пішов прямо до свого старого друга Абдулли і сказав йому: «Аб, мене охопило найдивніше відчуття.

Вперше за 12 років я хочу поїхати на Барбадос».

«Якщо ти хочеш поїхати, Невілле, ти вже поїхав», — відповів він.

Для мене це була дуже дивна мова. Я знаходжуся в Нью-Йорку на 72-й вулиці, а він каже мені, що я ВЖЕ поїхав на Барбадос. Я запитав його: «Що ти маєш на увазі під «я вже поїхав», Абдулло?»

Він спитав: «Ти дійсно хочеш поїхати?»

Я відповів: «Так».

Тоді він сказав мені: «Коли ти зараз вийдеш через ці двері, ти йтимеш не по 72-й вулиці, ти йтимеш вулицями, обсадженими пальмами, кокосовими деревами; це Барбадос. Не питай мене, ЯК ти збираєшся туди поїхати. Ти ВЖЕ на Барбадосі. Ти не питаєш «як», коли ти ВЖЕ «там». Ти там. Тепер іди так, ніби ти там».

Я вийшов від нього, як у тумані. Я на Барбадосі. У мене немає грошей, немає роботи, я навіть не дуже добре одягнений, і тим не менш, я на Барбадосі.

Він не був з тих людей, з якими можна було сперечатися, тільки не Абдулла. Через два тижні я був не ближче до своєї мети, ніж у той день, коли вперше сказав йому, що хочу поїхати на Барбадос. Я сказав йому: «Аб, я безмежно довіряю тобі, але цього разу я не розумію, як це спрацює. У мене немає жодної копійки на подорож», — почав я пояснювати.

Знаєте, що він зробив? Він був чорним, як піковий туз, мій старий друг Абдулла з тюрбаном на голові. Коли я сидів у його вітальні, він встав з крісла, пішов до свого кабінету і грюкнув дверима, що не було запрошенням піти за ним. Проходячи через двері, він кинув мені: «Я сказав усе, що мав сказати».

3 грудня я стояв перед Абдуллою і знову сказав йому, що так і не наблизився до своєї подорожі. Він повторив своє твердження: «Ти на Барбадосі».

Останній корабель, що відпливав на Барбадос і міг би доставити мене туди для тієї мети, з якою я хотів поїхати (я хотів бути там на Різдво), відпливав опівдні 6 грудня, це була стара «Нерісса».

Вранці 4 грудня, не маючи ні роботи, ні місця, куди б піти, я спав допізна. Коли я встав, під моїми дверима лежав авіалист із Барбадосу. Коли я відкрив листа, на підлогу випав маленький папірець. Я підняв його, і це виявився чек на 50 доларів.

Лист був від мого брата Віктора і там було написано: «Я не прошу тебе приїхати, Невілле, це наказ. У нас ніколи не було Різдва, коли б усі члени нашої сім’ї були присутні одночасно. Цього Різдва це могло б статися, якби ти приїхав».

Мій старший брат Сесіл пішов з дому ще до того, як народився наймолодший, а потім ми почали роз’їжджатися з дому в різний час, тому ще ніколи в історії нашої сім’ї ми не збиралися всі разом.

Чудо на Барбадосі: Як обставини підлаштовуються під ціль

Лист продовжувався: «Ти не працюєш, я знаю, що немає жодних причин, чому б ти не міг приїхати, тому ти повинен бути тут до Різдва. Ці 50 доларів — щоб ти міг купити кілька сорочок або пару взуття, які можуть знадобитися для подорожі. Тобі не знадобляться гроші на чайові; використовуй бар, якщо п’єш. Я зустріну корабель і оплачу всі твої чайові та витрати. Я надіслав телеграму до Furness, Withy & Co. в Нью-Йорку і сказав їм видати тобі квиток, коли ти з’явишся в їхньому офісі. Ці 50 доларів — просто для дрібних витрат. Ти можеш замовляти все на свій рахунок на борту корабля. Я зустріну його і сплачу всі рахунки».

Я пішов у Furness, Withy & Co. зі своїм листом і дав їм його прочитати. Вони сказали: «Ми отримали телеграму, містере Годдард, але, на жаль, у нас не залишилося вільних місць на рейс 6 грудня. Єдине, що доступно — це 3-й клас між Нью-Йорком і Сент-Томасом. Коли ми прибудемо до Сент-Томаса, кілька пасажирів зійдуть. Тоді ви зможете поїхати 1-м класом від Сент-Томаса до Барбадосу. Але від Нью-Йорка до Сент-Томаса ви маєте подорожувати 3-м класом, хоча ви можете користуватися привілеями їдальні 1-го класу та гуляти палубами 1-го класу».

Я сказав: «Я згоден».

Я повернувся до свого друга Абдулли вдень 4 грудня і сказав: «Це спрацювало, як сон». Я розповів йому, що я зробив, думаючи, що він зрадіє.

Знаєте, що він мені сказав? Він відповів: «Хто тобі сказав, що ти їдеш 3-м класом? Хіба я бачив тебе на Барбадосі — ТАКУ людину, як ти — тим, хто подорожує 3-м класом? Ти на Барбадосі, і ти поїхав туди 1-м класом».

Я не мав ані хвилини, щоб побачитися з ним знову до того, як відплив опівдні 6 грудня. Коли я прибув у док зі своїм паспортом і паперами, щоб сісти на корабель, агент сказав мені: «У нас для вас гарна новина, містере Годдард. Відбулося скасування, і ви їдете 1-м класом».

Абдулла навчив мене важливості залишатися вірним ідеї і не йти на компроміси. Я вагався, але він залишався вірним припущенню, що я був на Барбадосі і подорожував 1-м класом.

А тепер повернімося до значення наших двох біблійних історій. Криниця глибока, а у вас немає ні відра, ні мотузки. До жнив чотири місяці, а Ісус каже: «Я маю їжу, якої ви не знаєте. Я є хліб небесний».

Бенкетуйте ідеєю, ототожніться з нею, так, ніби ви вже є цим втіленим станом. Ходіть у припущенні, що ви є тим, ким хочете бути. Якщо ви будете бенкетувати цим і залишатися вірними цій ментальній дієті, ви кристалізуєте це. Ви станете цим у цьому світі.

Коли я повернувся до Нью-Йорка в 1934 році, після трьох райських місяців на Барбадосі, я пив, палив і робив усе, чого не робив роками.

Я пам’ятав, що сказав мені Абдулла: «Коли ти доведеш цей закон, ти станеш нормальним, Невілле. Ти вийдеш із того цвинтаря, ти вийдеш із того мертвого минулого, де ти думаєш, що ти святий. Бо все, що ти насправді робиш (ти ж знаєш, ти такий «хороший», Невілле) — ти ні на що не придатний».

Я повернувся, ходячи по цій землі абсолютно новою людиною. З того дня, який був у лютому 1934 року, я почав жити все більше і більше. Я не можу чесно сказати вам, що я завжди досягав успіху. Мої численні помилки в цьому світі, мої численні невдачі засудили б мене, якби я сказав вам, що настільки досконало опанував рухи своєї уваги, що можу в будь-який час залишатися вірним ідеї, яку хочу втілити.

Але я можу сказати разом із стародавнім вчителем: хоча здається, що в минулому я зазнавав невдачі, я рухаюся далі і день за днем прагну стати тим, що я хочу втілити в цьому світі. Призупиніть судження, відмовтеся приймати те, що зараз диктують розум і почуття, і якщо ви залишитеся вірними новій дієті, ви станете втіленням ідеалу, якому залишаєтеся вірними.

Якщо і є місце у світі, яке абсолютно не схоже на мій маленький острів Барбадос, то це Нью-Йорк. На Барбадосі найвища будівля має три поверхи, а вулиці обсаджені пальмами, кокосовими деревами та всілякими тропічними рослинами. У Нью-Йорку, щоб знайти дерево, потрібно йти в парк.

І все ж я мав ходити вулицями Нью-Йорка так, ніби гуляв вулицями Барбадосу. Для уяви людини все можливо. Я гуляв, ВІДЧУВАЮЧИ, що я насправді йду вулицями Барбадосу, і в цьому припущенні я міг майже вловити запах алей, обсаджених кокосовими деревами. Я почав створювати у своєму уявному зорі атмосферу, з якою фізично зіткнувся б, якби був на Барбадосі.

Поки я залишався вірним цьому припущенню, хтось скасував свій квиток, і я отримав його. Мій брат на Барбадосі, який ніколи не думав про мій приїзд додому, відчув непереборне бажання написати мені дивного листа. Він ніколи не наказував мені, але цього разу він наказав і думав, що це він був ініціатором ідеї мого візиту.

Я поїхав додому і провів там три райських місяці, повернувся 1-м класом і привіз із собою в кишені непогану суму готівкою — подарунок. Моя подорож, якби я за неї платив, обійшлася б у 3000 доларів, проте я здійснив її без жодного цента в кишені.

«Мої шляхи — не ваші шляхи, вони незбагненні». Вимірно більше «Я» сприйняло моє припущення як наказ і вплинуло на поведінку мого брата, щоб він написав того листа, вплинуло на поведінку когось, щоб він скасував той квиток 1-го класу, і зробило все необхідне, що сприяло б втіленню ідеї, з якою я себе ототожнив.

Я ототожнив себе з ВІДЧУТТЯМ перебування там. Я спав так, ніби був там, і вся поведінка людей була сформована в гармонії з моїм припущенням. Мені не потрібно було йти до Furness, Withy & Co. і благати їх про квиток, просячи їх скасувати бронювання когось, хто мав квиток 1-го класу. Мені не потрібно було писати братові і благати його надіслати мені грошей або купити квиток. Він думав, що він є ініціатором цієї дії. Насправді, і донині він вірить, що це він ініціював бажання привезти мене додому.

Мій старий друг Абдулла просто сказав мені: «Ти на Барбадосі, Невілле. Ти хочеш бути там; де б ти не хотів бути, ти вже там. Живи так, ніби ти є, і так воно й буде».

Ось ці два погляди на світ, якими володіє кожна людина. Мені байдуже, хто ви. Кожна дитина, народжена жінкою, незалежно від раси, нації чи віросповідання, має два чітких погляди на світ.

Ви або природна (тілесна) людина, яка не приймає того, що від Духа Божого, тому що для вас у природному фокусі вони є дурістю. Або ви духовна людина, яка сприймає речі за межами обмежень ваших відчуттів, тому що всі речі зараз є реальністю у вимірно більшому світі. Немає необхідності чекати чотири місяці до жнив.

Ви або жінка-самарянка, або Ісус біля криниці. Ви — людина, що чекає на П’яти Ґанках збурення води і того, хто вас підштовхне; або ви той, хто може наказати собі встати і йти, незважаючи на інших, хто чекає.

Чи ви — та людина за могильними плитами на цвинтарі, що чекає і благає не очищати її, тому що ви не хочете очищатися від своїх упереджень? Одна з найважчих речей, від якої людині важко відмовитися — це її забобони, її упередження. Вона тримається за них так, ніби це найцінніший скарб.

Коли ви очищаєтеся і стаєте вільними, тоді лоно — ваш власний розум — автоматично зцілюється. Він стає підготовленим ґрунтом, де насіння, ваші бажання, можуть пустити коріння і прорости у прояв. Дитина, яку ви зараз виношуєте у своєму серці, є вашою теперішньою метою. Ваше теперішнє прагнення — це дитина, яка ніби хворіє. Якщо ви припускаєте, що зараз ви є тим, ким хотіли б бути, дитина на мить стає мертвою, тому що більше немає ніякого збурення (бажання).

Ви не можете бути стурбовані, коли відчуваєте, що ви вже є тим, ким хочете бути, бо якщо ви відчуваєте себе тим, ким хотіли бути, ви задоволені в цьому припущенні. Для інших, хто судить поверхово, здається, що ви більше нічого не бажаєте, тому для них бажання або дівчина — мертва. Вони думають, що ви втратили свої амбіції, тому що ви більше не обговорюєте свої таємні плани. Ви повністю адаптувалися до ідеї. Ви припустили, що ви є тим, ким хочете бути. Ви знаєте: «Вона не померла, вона лише спить». «Я йду розбудити її».

Я ходжу в припущенні, що я НИМ Є, і ходячи, я тихо розбуджую її. Потім, коли вона прокинеться, я зроблю нормальну, природну річ — я дам їй їсти. Я не буду хвалитися цим і розповідати іншим, я просто йду і нікому не кажу. Я годую цей стан, який мені тепер подобається, своєю увагою. Я підтримую його живим у своєму світі, стаючи уважним до нього.

Речі, до яких я не уважний, тьмяніють і в’януть у моєму світі, незалежно від того, чим вони є. Вони не просто народжуються, а потім залишаються негодованими. Я дав їм життя завдяки тому, що усвідомив себе ними. Коли я втілюю їх у своєму світі, це не кінець. Це лише початок. Тепер я мати, яка повинна підтримувати цей стан живим, приділяючи йому увагу. В той день, коли я не уважний, я забираю від нього своє молоко, і він тьмяніє з мого світу, бо я стаю уважним до чогось іншого у своєму світі.

Ви можете або приділяти увагу обмеженням, годувати їх і робити з них гори, або ви можете бути уважними до своїх бажань; але щоб стати уважними, ви повинні припустити, що ви ВЖЕ є тим, ким ви хотіли бути.

Хоча сьогодні ми говоримо про тривимірний і чотиривимірний фокус, не думайте ні на мить, що ці стародавні вчителі не усвідомлювали повністю цих двох різних центрів мислення в розумі всіх людей. Вони уособили їх, і намагалися показати людині, що єдине, що краде у неї людину, якою вона могла б бути, — це звичка. Хоча це не закон, будь-який психолог скаже вам, що звичка є найбільш гальмівною силою у світі. Вона повністю обмежує людину, зв’язує її і робить її абсолютно сліпою до того, ким інакше вона мала б бути.

Почніть зараз подумки бачити і відчувати себе тим, ким ви хочете бути, і бенкетуйте цим відчуттям вранці, вдень і вночі. Я обшукав усю Біблію в пошуках часового інтервалу, довшого за три дні, і не знайшов його.

«Ісус відповів і промовив до них: Зруйнуйте цей храм, і за три дні Я його відбудую». (Івана 2:19)

«Заготуйте собі поживу, бо по трьох днях ви перейдете цей Йордан, щоб увійти посісти Край, що Господь, Бог ваш, дає вам, щоб ви посіли його». (Ісуса Навина 1:11)

Якщо я зможу повністю наситити свій розум одним відчуттям і ходити так, ніби це вже факт, мені обіцяно (і я не можу знайти жодного спростування цьому в цій великій книзі), що мені не знадобиться більше ніж триденна дієта, якщо я залишатимуся їй вірним. Але я повинен бути чесним щодо цього. Якщо я змінюю свою дієту протягом дня, я подовжую цей часовий інтервал.

Ви питаєте мене: «Але як мені дізнатися про цей інтервал?» Ви самі визначаєте інтервал.

Сьогодні в нашому сучасному світі є одне маленьке слово, яке збиває з пантелику більшість із нас. Я знаю, воно збивало і мене, поки я не копнув глибше. Це слово — «дія» (action). Вважається, що дія — це найфундаментальніша річ у світі. Це не атом, дія є більш фундаментальною. Це не частина атома, як електрон, це ще фундаментальніше. Вони називають це чотиривимірною одиницею. Найфундаментальніша річ у світі — це дія.

Ви запитаєте: «Що таке дія?» Наші фізики кажуть нам, що це енергія, помножена на час. Ми ще більше плутаємося і кажемо: «Енергія, помножена на час, що це означає?». Вони відповідають: «Немає реакції на стимул, незалежно від того, наскільки інтенсивним є стимул, якщо він не триває певний проміжок часу». Повинна бути мінімальна витривалість до стимулу, інакше реакції не буде. З іншого боку, немає жодної реакції на час, якщо немає мінімального ступеня інтенсивності. Сьогодні найфундаментальніша річ у світі називається дією, або просто — енергією, помноженою на час.

Біблія визначає його як три дні; тривалість реакції в цьому світі становить три дні. Якби я зараз припустив, що я є тим, ким хочу бути, і якби я був вірним цьому і ходив так, ніби я ним є, найдовший термін, відведений на його реалізацію, — це три дні.

Практична техніка: Як втілити бажання за три дні

Якщо є щось сьогодні ввечері, чого ви дійсно хочете в цьому світі, тоді відчуйте в уяві те, що ви відчули б у плоті, якби досягли своєї мети, і зробіть свої вуха глухими, а очі сліпими до всього, що заперечує реальність вашого припущення.

Якщо ви це зробите, ви зможете сказати мені до того, як я покину Лос-Анджелес, що ви реалізували те, що було лише бажанням, коли ви прийшли сюди. Для мене буде радістю радіти разом з вами, знаючи, що дитина, яка здавалася мертвою, тепер жива. Це дівча насправді не померло, воно лише спало. Ви годували її в цій тиші, тому що у вас є їжа, якої ніхто інший не знає. Ви дали їй їжу, і вона стала воскреслою, живою реальністю у вашому світі. Тоді ви зможете поділитися своєю радістю зі мною, і я зможу радіти вашій радості.

Мета цих уроків — нагадати вам про закон вашого власного буття, закон свідомості; ви і є цей закон. Ви просто не усвідомлювали його дії. Ви годували і підтримували живими ті речі, які не хотіли виражати в цьому світі.

Прийміть мій виклик і випробуйте цю філософію на практиці. Якщо вона не працює, ви не повинні використовувати її як втіху. Якщо це неправда, ви повинні повністю відкинути її. Я знаю, що це правда. Але ви не дізнаєтесь цього, поки не спробуєте або довести, або спростувати її.

Занадто багато з нас приєдналися до різних «ізмів», і ми боїмося випробовувати їх, тому що відчуваємо, що можемо зазнати невдачі; і що тоді з нами буде? Не бажаючи насправді знати правду про це, ми не наважуємося бути настільки сміливими, щоб піддати це випробуванню. Ви кажете: «Я знаю, що це спрацювало б якось інакше. Я не хочу насправді випробовувати це. Поки я ще не спростував це, я все ще можу знаходити в цьому розраду».

Тепер не обманюйте себе, не думайте ні на секунду, що ви мудрі.

Доведіть або спростуйте цей закон. Я знаю, що якщо ви спробуєте спростувати його, ви його доведете, і я стану багатшим завдяки вашому доказу — не в доларах, не в речах, а тому, що ви станете живим плодом того, чому, я вірю, я навчаю у цьому світі. Набагато краще бачити вас успішною, задоволеною людиною після п’яти днів навчання, ніж відпустити вас незадоволеними. Я сподіваюся, що ви будете достатньо сміливими, щоб кинути виклик цим настановам і або довести, або спростувати їх.

Тепер, перш ніж ми перейдемо до періоду тиші, я коротко поясню техніку ще раз. У нас є дві техніки застосування цього закону. Кожен тут повинен зараз точно знати, чого він хоче. Ви повинні знати, що якщо ви не отримаєте цього сьогодні ввечері, ви все одно будете так само бажати цієї мети завтра.

Коли ви точно знаєте, чого хочете, сконструюйте у своєму уявному зорі єдину, просту подію, яка передбачає виконання вашого бажання, подію, в якій домінує ваше «Я». Замість того, щоб сидіти і дивитися на себе, ніби ви на екрані, будьте актором у цій драмі.

Обмежте подію однією дією. Якщо ви збираєтеся потиснути руку, тому що це означає виконання вашого бажання, то робіть це і тільки це. Не тисніть руку, а потім не блукайте у своїй уяві на звану вечерю чи ще кудись. Обмежте свою дію просто потисканням руки і робіть це знову і знову, поки це рукостискання не набуде твердості та чіткості реальності.

Якщо ви відчуваєте, що не можете залишатися вірними якійсь дії, я хочу, щоб ви зараз визначили свою мету, а потім стиснули ідею, якою є ваше бажання, в єдину фразу, фразу, яка передбачає виконання вашого бажання, наприклад: «Хіба це не чудово?»

Або, якщо я відчував вдячність, бо вважав, що хтось допоміг у здійсненні мого бажання, я міг би сказати «Дякую» і повторювати це з почуттям знову і знову, як колискову, поки мій розум не буде домінувати над єдиним відчуттям вдячності.

Тепер ми спокійно посидимо в цих кріслах з ідеєю, яка передбачає виконання нашого бажання, стиснутою в єдину фразу або в єдину дію. Ми розслабимося і знерухомимо наші фізичні тіла. Потім давайте відчуємо в уяві те відчуття, яке стверджує наша стисла фраза або дія.

Якщо ви уявляєте, як тиснете руку іншій людині, не використовуйте свою фізичну руку, нехай вона залишається нерухомою. Але уявіть, що у вашій руці знаходиться більш тонка, більш реальна рука, яку ви можете витягти у своїй уяві. Вкладіть свою уявну руку в уявну руку вашого друга, який стоїть перед вами, і відчуйте рукостискання. Тримайте своє фізичне тіло нерухомим, навіть якщо ви стаєте ментально активними в тому, що збираєтеся зараз зробити.

А тепер ми перейдемо до тиші…

УРОК 4 – НІКОГО ЗМІНЮВАТИ, ОКРІМ СЕБЕ

Вступ: Ми стаємо тим, що споглядаємо

Дозвольте мені взяти лише хвилину, щоб прояснити те, що було сказано минулого вечора. Одна жінка з моїх вчорашніх слів зробила висновок, що я налаштований проти певної нації. Я дуже сподіваюся, що не маю упереджень проти жодної нації, раси чи віросповідання. Якщо я випадково згадав якусь націю, то це було лише для ілюстрації моєї думки.

Те, що я намагався вам сказати, полягало в наступному: ми стаємо тим, що ми споглядаємо. Бо природа любові, як і природа ненависті, полягає в тому, щоб перетворювати нас на подобу того, на що спрямована наша увага. Минулого вечора я просто прочитав новину, щоб показати вам: коли ми думаємо, що можемо знищити свій образ, розбивши дзеркало, ми лише обманюємо самих себе.

Коли через війну чи революцію ми знищуємо титули, які для нас уособлюють зарозумілість і жадібність, з часом ми самі стаємо втіленням того, що, як нам здавалося, ми знищили. Тож сьогодні люди, які думали, що знищили тиранів, самі є тим, що вони начебто знищили.

Свідомість — єдина реальність

Щоб мене правильно зрозуміли, дозвольте ще раз закласти фундамент цього принципу. Свідомість — єдина реальність. Ми не здатні бачити нічого іншого, окрім вмісту нашої власної свідомості.

Тому ненависть зраджує нас у годину перемоги і прирікає нас бути тим, що ми засуджуємо. Усі завоювання призводять до обміну характеристиками, тож переможці стають схожими на переможеного ворога. Ми ненавидимо інших за те зло, яке є в нас самих. Раси, нації та релігійні групи століттями жили в тісній ворожнечі, і природа ненависті, як і природа любові, змінює нас, роблячи схожими на те, що ми споглядаємо.

Нації поводяться з іншими націями так, як їхні власні громадяни поводяться одне з одним. Коли в державі існує рабство, і ця нація нападає на іншу, це робиться з наміром поневолити. Коли між громадянами існує жорстока економічна конкуренція, тоді у війні з іншою нацією метою війни є знищення торгівлі ворога. Війни за панування викликані волею тих, хто всередині держави панує над долею решти.

Ми випромінюємо у світ, що нас оточує, інтенсивність нашої уяви та почуттів. Але в цьому нашому тривимірному світі час тече повільно. І тому ми не завжди помічаємо зв’язок між видимим світом і нашою внутрішньою природою.

Ось що я насправді мав на увазі. Я думав, що чітко це висловив. Щоб мене не зрозуміли неправильно: це мій принцип. Ми з вами можемо споглядати ідеал і стати ним, закохавшись у нього.

З іншого боку, ми можемо споглядати щось, що нам щиро не подобається, і, засуджуючи це, ми станемо ним. Але через повільність часу в цьому тривимірному світі, коли ми дійсно стаємо тим, що споглядали, ми вже забуваємо, що раніше мали намір поклонятися цьому або знищити це.

Сьогоднішній урок є наріжним каменем Біблії, тому прошу вашої уваги. Найважливіше питання, поставлене в Біблії, міститься в 16-му розділі Євангелія від Матвія.

Біблія як психологічна драма: Хто я такий?

Як ви знаєте, всі біблійні історії — це ваші історії; її персонажі живуть лише в розумі людини. Вони не мають жодного стосунку до жодної особи, яка жила в часі та просторі, або до жодної події, яка коли-небудь відбувалася на землі.

Драма, описана у Матвія, розгортається таким чином. Ісус звертається до своїх учнів і запитує їх:

«За кого люди вважають Мене, Сина Людського?» Вони ж сказали: Одні за Івана Хрестителя, одні за Іллю, інші ж за Єремію або за одного з пророків». Він каже до них: «А ви за кого Мене маєте?» А Симон Петро відповів і сказав: «Ти — Христос, Син Бога Живого!» А Ісус відповів і промовив до нього: «Блаженний ти, Симоне, сину Йонин, бо не тіло і кров тобі оце виявили, але Мій Небесний Отець. І кажу Я тобі, що ти скеля (Петро), і на скелі оцій побудую Я Церкву Свою». (Матвія 16:13-18)

Ісус, який звертається до своїх учнів, — це людина, яка звертається до свого дисциплінованого розуму в самоспогляданні. Ви ставите собі питання: «За кого люди вважають мене?». Нашою мовою: «Цікаво, що люди про мене думають?»

Ви відповідаєте: «Дехто каже, що ти — новий Іван, дехто — Ілля, інші — Єремія, а ще хтось — що ти один із давніх пророків, який повернувся».

Дуже лестить, коли тобі кажуть, що ти є великою людиною минулого або схожий на неї, але просвітлений розум не поневолений громадською думкою. Його хвилює лише істина, тому він ставить собі інше питання: «Але за кого ви Мене маєте?» Іншими словами: «Хто я?»

Якщо у мене вистачить сміливості припустити, що я — Христос Ісус, відповідь повернеться: «Ти — Христос Ісус».

Коли я зможу прийняти це, відчути і сміливо жити цим, я скажу собі: «Плоть і кров не могли б сказати мені цього. Але мій Батько, що на Небесах, відкрив мені це». Тоді я роблю цю концепцію Себе скелею, на якій я будую свою церкву, свій світ.

«Бо якщо не ввіруєте, що Я Є Той, то помрете у ваших гріхах». (Івана 8:24)

Оскільки свідомість — єдина реальність, я повинен припустити, що я ВЖЕ є тим, ким бажаю бути. Якщо я не повірю, що я ВЖЕ є тим, ким хочу бути, тоді я залишуся таким, яким є, і помру в цьому обмеженні.

Відповідальність за свій світ

Людина завжди шукає якусь опору, на яку можна спертися. Вона завжди шукає виправдання своїм невдачам. Це одкровення не дає людині жодного виправдання для невдач. Її концепція самої себе є причиною всіх обставин її життя. Всі зміни повинні спочатку відбутися всередині неї; і якщо вона не змінюється зовні, то це тому, що вона не змінилася всередині. Але людині не подобається відчувати, що вона несе одноосібну відповідальність за умови свого життя.

«Із того часу багато учнів Його відійшли, і не ходили вже з Ним. І сказав Ісус Дванадцятьом: Чи не хочете й ви відійти? А Симон Петро відповів Йому: До кого ми підемо, Господи? Ти маєш слова життя вічного». (Івана 6:66-68)

Мені може не сподобатися те, що я щойно почув: що я повинен звернутися до власної свідомості як до єдиної реальності, єдиного фундаменту, на якому можна пояснити всі явища. Було легше жити, коли я міг звинуватити іншого. Було набагато легше жити, коли я міг звинувачувати суспільство у своїх бідах або вказувати пальцем за океан і звинувачувати іншу націю. Було легше жити, коли я міг звинувачувати погоду в тому, як я почуваюся.

Але сказати мені, що Я Є причиною всього, що зі мною відбувається, що я постійно формую свій світ у гармонії зі своєю внутрішньою природою — це більше, ніж людина готова прийняти. Якщо це правда, до кого я піду? Якщо це слова вічного життя, я повинен повернутися до них, навіть якщо їх так важко перетравити.

Коли людина повністю розуміє це, вона знає, що громадська думка не має значення, бо люди лише вказують їй на те, ким вона є. Поведінка людей постійно говорить мені про те, ким я себе вважаю.

Велика молитва Біблії: Освяти себе, щоб змінити світ

Якщо я приймаю цей виклик і починаю жити за ним, я врешті-решт досягаю точки, яка називається великою молитвою Біблії. Вона викладена в 17-му розділі Євангелія від Івана:

«Я виконав діло, що Ти дав Мені зробити. І тепер прослав Мене, Отче, у Себе тією славою, яку Я мав у Тебе ще перед заснуванням світу… Коли Я був із ними у світі, Я беріг їх у Ймення Твоє, тих, кого Ти дав Мені, Я зберіг, і ніхто з них не загинув, окрім сина погибелі». (Івана 17:4-5, 12)

Неможливо, щоб щось було втрачено. У цій божественній економіці ніщо не може бути втрачено, воно навіть не може зникнути. Маленька квітка, яка розцвіла одного разу, цвіте вічно. Вона невидима для вас тут, з вашим обмеженим фокусом, але вона вічно цвіте в більшому вимірі вашого буття, і завтра ви зустрінете її знову.

«Усе, що Ти дав Мені, Я зберіг у Твоє ім’я, і нікого Я не втратив, окрім сина погибелі». Син погибелі означає просто віру у втрату. Син — це концепція, ідея. Погибель (perdition) — це втрата. Я по-справжньому втратив лише концепцію втрати, бо ніщо не може бути втрачено.

Я можу спуститися зі сфери, де ця річ зараз живе, і в міру того, як я спускаюся у свідомості на нижчий рівень всередині себе, вона зникає з мого світу. Я кажу: «Я втратив здоров’я. Я втратив багатство. Я втратив своє становище в суспільстві. Я втратив віру». Але самі речі, бувши колись реальними в моєму світі, ніколи не можуть перестати існувати. З плином часу вони не стають нереальними.

Це я, своїм спуском у свідомості на нижчий рівень, змушую ці речі зникати з мого поля зору. Все, що мені потрібно зробити, — це піднятися на рівень, де вони вічні, і вони знову об’єктивізуються та з’являться як реальність у моєму світі.

Суть усього 17-го розділу Євангелія від Івана розкривається в 19-му вірші:

«І за них Я посвячую Себе, щоб і вони були освячені істиною».

До цього моменту я думав, що можу змінювати інших зусиллям волі. Тепер я знаю, що не можу змінити іншого, поки спершу не зміню себе. Щоб змінити іншого у своєму світі, я повинен спершу змінити свою концепцію цього іншого; і найкращий спосіб зробити це — змінити свою концепцію самого себе. Бо саме та концепція Себе, яку я тримав, змушувала мене бачити інших такими, якими я їх бачив.

Якби я мав благородну, гідну концепцію себе, я б ніколи не зміг побачити непривабливе в інших.

Замість того, щоб намагатися змінити інших через суперечки і силу, дозвольте мені просто піднятися у свідомості на вищий рівень, і я автоматично зміню інших, змінивши себе. «Нікого змінювати, окрім себе»; це “себе” — просто ваше усвідомлення, ваша свідомість, а світ, у якому вона живе, визначається тією концепцією себе, яку ви утримуєте.

Вам не потрібен помічник, щоб принести вам те, що ви шукаєте. Ні на секунду не думайте, що я пропагую втечу від реальності, коли прошу вас просто припустити, що ви ВЖЕ є тим чоловіком чи жінкою, якими хочете бути.

Якби ми з вами могли відчути, як би це було, якби ми вже були тими, ким хочемо бути, і жити в цій ментальній атмосфері так, ніби вона реальна, тоді, невідомим нам шляхом, наше припущення перетворилося б на факт.

Мені не потрібно нікого змінювати, я освячую себе, і роблячи це, я освячую інших. Для чистих все чисте.

«Немає нічого нечистого самого по собі, але тому, хто вважає щось нечистим, для нього воно нечисте». (Римлян 14:14)

«Я і Отець — одне». (Івана 10:30) «Я — виноградина, ви — гілки». (Івана 15:5)

Гілка не має життя, якщо вона не вкорінена у виноградині. Все, що мені потрібно зробити, щоб змінити плід, — це змінити виноградину.

Ви не маєте життя в моєму світі, хіба що я вас усвідомлюю. Ви вкорінені в мені і, як плоди, свідчите про те, якою виноградиною я є. У світі немає іншої реальності, окрім вашої свідомості. Немає іншого шляху змінити цей світ. «Я є шлях». Моє «Я Є», моя свідомість — це шлях, яким я змінюю свій світ. Змінюючи свою концепцію себе, я змінюю свій світ.

Чи знаєте ви, що жодні двоє людей у цій кімнаті не живуть в одному й тому ж світі? Ми всі повернемося додому в різні світи сьогодні ввечері. Ми живемо в різних ментальних світах, у різних фізичних світах.

Я можу віддати лише те, чим я є; я не маю іншого дару. Якщо я хочу, щоб світ був досконалим, я ніколи не зможу побачити його досконалим, доки сам не стану досконалим.

Ісаак та Ізмаїл: Два типи народження

Якщо я зможу відкинути обмеження свого народження, свого середовища та віру в те, що я є лише продовженням свого генеалогічного дерева, і відчути всередині себе, що я — Христос, і підтримувати це припущення, поки воно не стане звичним центром моєї енергії, я буду творити діла, які приписують Ісусу.

Наші звичайні зміни свідомості, коли ми переходимо від одного стану до іншого, не є трансформаціями, тому що кожен із них так швидко змінюється іншим у зворотному напрямку. Але коли наше припущення стає настільки стабільним, що остаточно витісняє своїх конкурентів, тоді ця центральна звична концепція визначає наш характер і є справжньою трансформацією.

Будь-яке розширення нашої концепції Себе передбачає дещо болісне прощання з глибоко вкоріненими спадковими уявленнями. Все, у що ви раніше вірили, ви більше не вірите. Ви знаєте тепер, що не існує сили поза вашою власною свідомістю. Тому ви не можете звертатися ні до кого поза собою.

Ця історія чудово розказана нам у Біблії на прикладі двох синів Авраама: один — благословенний, Ісаак, народжений без участі людини (диво віри), а інший — Ізмаїл, народжений у рабстві.

Сарра була надто старою, щоб народити дитину, тому Авраам увійшов до рабині Аґарі, і вона народила йому сина Ізмаїла. Кожна дитина, народжена від жінки, народжується в рабстві свого оточення, незалежно від того, чи це трон Англії, чи Білий Дім. Вона уособлюється Ізмаїлом.

Але в кожній дитині спить благословенний Ісаак, який народжується без участі людини, виключно через віру. Ця друга дитина породжена самою собою.

Що таке друге народження?

«Коли хто не народиться згори, то не може побачити Божого Царства». (Івана 3:3)

Я спокійно привласнюю те, чого не може дати мені жоден чоловік, жодна жінка. Я наважуюся припустити, що Я є Бог. Це має бути за вірою. Тоді я стаю благословенним, я стаю Ісааком. Ви є Авраамом і Саррою, і всередині вашої власної свідомості є хтось, хто чекає на визнання. У Старому Заповіті його називають Ісааком, а в Новому — Ісусом.

Містичний досвід: Зцілення через трансформацію себе

Дозвольте мені підкреслити один мій досвід. Якось у морі я розмірковував про “досконалий стан” і думав про те, яким би я був, якби мої очі були занадто чистими, щоб бачити беззаконня, якби для мене всі речі були чистими і я нікого не засуджував. Коли я загубився в цих роздумах, я відчув, що піднявся над темним середовищем почуттів. Відчуття було настільки інтенсивним, що я відчув себе істотою з вогню.

Потім мені здалося, що я йду вночі і натрапив на сцену, яка могла б бути купальнею Віфезда, бо там лежала велика кількість немічних людей — сліпих, кривих, сухих — які чекали на мене. Коли я наблизився, без думок чи зусиль з мого боку, вони один за одним формувалися ніби Магом Прекрасного. Усі відсутні члени витягувалися з невидимого резервуара і формувалися в гармонії з тією досконалістю, яку я відчував у собі. Коли всі стали досконалими, невидимий хор вигукнув: «Звершилось!»

Мій містичний досвід переконав мене, що немає іншого способу досягти бажаної досконалості, окрім як через трансформацію самих себе. Щойно нам вдасться трансформувати себе, світ магічним чином розтане перед нашими очима і змінить свою форму в гармонії з тим, що стверджує наша трансформація.

Ми створюємо світ, що нас оточує, інтенсивністю нашої уяви та почуттів. Спроба змінити світ до того, як ми змінимо свою концепцію себе — це боротьба проти природи речей. Зовнішні зміни неможливі, поки не відбудуться зміни внутрішні. Як всередині, так і зовні.

Якби ми могли так само емоційно запалюватися нашими ідеалами, як ми запалюємося тим, що нам не подобається, ми піднялися б на рівень нашого ідеалу так само легко, як зараз опускаємося до рівня нашої ненависті. Силою ненависті ми створюємо в собі той характер, який уявляємо в наших ворогах. Найкращий спосіб позбутися непривабливих станів — уявляти «красу замість попелу», аніж йти в пряму атаку на стан, від якого хочемо звільнитися.

Три техніки молитви для створення бажаної реальності

Найважливіша річ у цьому світі для вас — це ваша концепція себе. Коли вам не подобається ваше оточення, обставини чи поведінка людей, запитайте себе: «Хто я?». Ваша відповідь і є причиною того, що вам не подобається.

Тепер я хотів би пояснити, що я особисто роблю, коли молюся, коли хочу внести зміни у свій світ. Це настільки просто, що може зробити кожен. Але рушійною силою має бути бажання.

Техніка 1: Перенесення в просторі (Якщо ви хочете бути в іншому місці)

Припустимо, я хочу опинитися деінде. Мені не потрібно виходити за двері. Мені потрібно стояти там, де я є, і з заплющеними очима припустити, що я ВЖЕ стою там, де бажаю бути.

Якби я зараз був деінде, я не міг би бачити світ так, як я його бачу звідси. Тож я заплющую очі і уявляю, що бачу те, що бачив би, якби був там. Я залишаюся в цьому досить довго, щоб відчути, що це реально. Ви можете уявити, що кладете руку на ту (уявну) стіну, проводите рукою вгору і відчуваєте дерево. Я роблю «десь» «ТУТ», припускаючи, що я знаходжуся там. Я ДОЗВОЛЯЮ цьому піднятися, я не ПРИМУШУЮ його підніматися.

Якщо ви хочете чиєїсь фізичної присутності, уявіть, що людина стоїть тут, і ви торкаєтеся її. Ви зустрічаєте друга і рука автоматично тягнеться обійняти. Зробіть це в уяві. Відчуйте його твердим і реальним. Обмежте дію лише цим, і ваше більше “Я” надихне дії, необхідні для того, щоб звести вас у фізичному контакті.

Техніка 2: Символічна дія у дрімотному стані

1. Займіть зручне положення. Сядьте в найзручніше крісло або ляжте на спину і повністю розслабтеся.
2. Визначте подію. Сконструюйте одну єдину маленьку подію, яка має на увазі, що ви реалізували своє бажання. Наприклад: потискання руки, обійми, виписування чека.
3. Увійдіть у дрімотний стан. Заплющте очі, щоб викликати стан, що межує зі сном. Коли ви відчуваєте: «я міг би рухатися, але не хочу» — ви в ідеальному стані.
4. Виконайте дію. У цьому стані візьміть свою маленьку дію і ВІДЧУЙТЕ її. Увійдіть у дію так, ніби ви актор у цій ролі. Не візуалізуйте себе збоку. Ви це РОБИТЕ. Якщо ви піднімаєтеся сходами — відчуйте, що піднімаєтеся. Якщо тиснете руку — залиште фізичні руки нерухомими, але уявною рукою ДІЙСНО потисніть її.

Техніка 3: Відчуття вдячності та завершеності

Третій спосіб полягає просто в тому, щоб відчувати вдячність. Я знерухомлюю фізичне тіло, викликаю стан, схожий на сон, і просто відчуваю щастя та вдячність. Ця вдячність означає реалізацію того, чого я хочу. З розумом, у якому домінує це єдине відчуття, я засинаю. Моє відчуття виконаного бажання має на увазі, що воно ВЖЕ здійснене.

Що б я відчував зараз, якби я був тим, ким хочу бути? Коли я знаю, яким було б це відчуття, я гублюся в ньому, а моє більше “Я” будує «міст інцидентів», щоб перевести мене до виконання мого настрою.

Неприборкане осля: Вірність новому стану

Записано, що Ісус сказав учням знайти на роздоріжжі осля, на яке ще ніхто не сідав. Вони привели неприборканого осла, і Він тріумфально в’їхав на ньому в Єрусалим.

Ця історія не про чоловіка і віслюка. Ви — Ісус у цій історії. Осля — це настрій, який ви збираєтеся прийняти. Це жива істота (нове відчуття виконаного бажання), на якій ви ще ніколи не їздили. Це дуже складна річ для їзди, якщо не робити це з дисциплінованим розумом. Якщо я не залишаюся вірним цьому настрою, молоде осля скидає мене.

Дисциплінуйте свій розум, щоб залишатися вірними високому настрою і тріумфально в’їхати на ньому в Єрусалим (місто миру, здійснення). Якщо я ходжу так, ніби це вже є, але час від часу поглядаю, чи це дійсно так, тоді я падаю зі свого настрою. Просто знайте, що це ВЖЕ так, підтримуйте настрій.

Дивно те, що коли ми підтримуємо високий настрій і не падаємо, інші пом’якшують наші удари. Вони розстеляють пальмове гілля переді мною. Мій високий настрій пробуджує в інших ідеї та дії, які сприяють його втіленню. Не буде ніякої опозиції і ніякої конкуренції.

Підсумок: Те, що ви шукаєте, вже всередині вас

Вічна подорож людини має лише одну мету: явити Отця (зробити Його видимим у всіх прекрасних речах цього світу). Залишайтеся вірними знанню про те, що ваша свідомість, ваше “Я Є” — це єдина реальність. Це скеля, на якій можна пояснити всі явища.

Те, що ви шукаєте, вже знаходиться всередині вас. Ви просто дозволяєте цьому проявитися, припускаючи, що воно вже видиме у вашому світі. Зафіксуйте це у своєму розумі: «Припущення, хоч воно і хибне, якщо його підтримувати, перетвориться на факт».

Великий Паскаль сказав: «Ти ніколи б не шукав мене, якби вже не знайшов мене». Те, чого ви зараз бажаєте, у вас уже є, і ви шукаєте його лише тому, що вже знайшли у формі бажання. Воно настільки ж реальне у формі бажання, наскільки реальним воно стане для ваших тілесних органів.

Ви вже є тим, що ви шукаєте, і вам немає кого змінювати, окрім Себе, щоб це виразити.

УРОК 5 – ЗАЛИШАЙТЕСЯ ВІРНИМИ СВОЇЙ ІДЕЇ

Сьогодні ввечері у нас п’яте і останнє заняття цього курсу. Спочатку я дам вам свого роду підсумок того, що було раніше. Потім, оскільки багато хто з вас просив мене детальніше зупинитися на Уроці 3, я дам вам ще кілька ідей щодо чотиривимірного мислення.

Справжнє знання породжує природне вираження

Я знаю, що коли людина бачить річ чітко, вона може про неї розповісти, вона може її пояснити. Минулої зими на Барбадосі рибалка, чий словниковий запас не перевищував би тисячі слів, розповів мені за п’ять хвилин про поведінку дельфіна більше, ніж міг би розповісти Шекспір зі своїм величезним словниковим запасом, якби він не знав звичок дельфіна.

Цей рибалка розповів мені, як дельфін любить гратися на шматку дрейфуючого дерева, і щоб зловити його, ви кидаєте дерево і приманюєте його, як дитину, тому що він любить прикидатися, ніби виходить з води. Як я вже казав, словниковий запас цього чоловіка був дуже обмежений, але він знав свою рибу і знав море. Оскільки він знав свого дельфіна, він міг розповісти мені все про їхні звички і про те, як їх ловити.

Коли ви кажете, що знаєте річ, але не можете її пояснити, я кажу, що ви її не знаєте, бо коли ви справді знаєте її, ви природним чином її виражаєте.

Якби я попросив вас зараз дати визначення молитви і сказав би: «Як би ви за допомогою молитви реалізували мету, будь-яку мету?». Якщо ви можете мені розповісти, значить, ви це знаєте; але якщо ви не можете мені розповісти, значить, ви цього не знаєте. Коли ви чітко бачите це в уявному зорі, ваше більше «Я» надихне вас на слова, необхідні для того, щоб одягнути ідею в шати і красиво її висловити, і ви висловите ідею набагато краще, ніж людина з величезним словниковим запасом, яка не бачить її так чітко, як ви.

Біблія як психологічна драма розуму

Якщо ви уважно слухали протягом останніх чотирьох днів, ви вже знаєте, що Біблія взагалі не містить жодних згадок про будь-яких людей, які коли-небудь існували, чи про будь-які події, що коли-небудь відбувалися на землі. Автори Біблії писали не історію, вони писали велику драму розуму, яку одягли в шати історії, а потім адаптували її до обмежених здібностей некритичних, немислячих мас.

Ви знаєте, що кожна історія в Біблії — це ваша історія, що коли автори вводять десятки персонажів в одну і ту саму історію, вони намагаються представити вам різні атрибути розуму, які ви можете використовувати. Ви бачили це, коли я взяв, можливо, десяток чи більше історій та інтерпретував їх для вас.

Наприклад, багато хто дивується, як Ісус, наймилостивіша, найлюбляча людина у світі, якби він був людиною, міг сказати своїй матері те, що він нібито сказав їй, як записано в другому розділі Євангелія від Івана:

«Що Мені до тебе, жінко?» (Івана 2:4)

Ми з вами, хто ще не ототожнює себе з ідеалом, якому служимо, не зробили б такої заяви своїй матері. Проте тут саме втілення любові каже своїй матері: «Що Мені до тебе, жінко?»

Відмова від свідчень органів чуття

Ви — Ісус, а ваша матір — ваша власна свідомість. Бо свідомість є причиною всього, отже, вона є великим батьком-матір’ю всіх явищ.

Ми з вами — істоти звички. Ми звикаємо приймати свідчення наших почуттів як остаточні. Гостям потрібне вино, а мої органи чуття кажуть мені, що вина немає, і я за звичкою готовий прийняти цей брак як остаточний. Коли я пам’ятаю, що моя свідомість — єдина реальність, тому, якщо я заперечую свідчення моїх відчуттів і приймаю свідомість наявності достатньої кількості вина, я в певному сенсі докоряю своїй матері, або свідомості, яка навіяла мені брак; і, приймаючи свідомість наявності того, чого я бажаю для своїх гостей, вино з’являється шляхом, якого ми не знаємо.

Один мій дорогий друг з аудиторії минулої неділі мав зустріч у церкві на весіллі; годинник казав йому, що він запізнюється, все казало йому, що він запізнюється. Він стояв на розі вулиці, чекаючи на трамвай. Його не було видно. Він уявив собі, що замість того, щоб бути на розі вулиці, він знаходиться в церкві. В ту саму мить перед ним зупинилася машина. Водій підвіз його, і мій друг був у церкві вчасно.

Це правильне застосування закону — неприйняття навіювання про запізнення. Ніколи не приймайте навіювання про брак. У цьому випадку я кажу собі: «Що мені до тебе?». Що мені до свідчень моїх відчуттів? Я припускаю, що у мене є все, чого я бажаю.

Знищення дерева обмежень

Ми звертаємося до іншої історії в Євангелії від Марка, де Ісус голодний:

«І, побачивши здалека смоковницю, що мала листя, він підійшов, чи не знайде на ній чого; і, підійшовши до неї, нічого не знайшов, крім листя; бо ще не час був на смокви. І відповів Ісус і сказав їй: Щоб ніхто ніколи не їв плоду з тебе повік!» (Марка 11:13, 14)

«А вранці, проходячи повз неї, побачили, що смоковниця всохла від коріння.» (Марка 11:20)

Яке дерево я знищую? Не дерево зовні. Це моя власна свідомість. «Я — виноградина». Моя свідомість, моє «Я Є» — це велике дерево, і звичка знову навіює порожнечу, навіює безплідність, навіює чотири місяці очікування. Але я не можу чекати чотири місяці. Я даю собі це потужне навіювання, що ніколи більше, навіть на мить, не повірю, що для реалізації мого бажання знадобиться час. Віра в брак від цього дня має бути безплідною.

Свідомість — єдина реальність

Свідомість — єдина реальність. Немає нікого, до кого ми могли б звернутися після того, як виявимо, що наше власне усвідомлення — це Бог. Бо Бог є причиною всього, і немає нічого, крім Бога.

«Я створюю світло і створюю темряву; Я роблю мир і творю зло; Я, Господь, роблю все це.» (Ісаї 45:7)

«Я Господь, і немає іншого; немає Бога крім Мене.» (Ісаї 45:5)

Прочитайте ці слова уважно. Це натхненні слова людей, які виявили, що свідомість — єдина реальність. Якщо мені боляче, я сам собі завдав болю. Якщо в моєму світі темрява, я створив темряву, і морок, і депресію. Якщо є світло і радість, я створив світло і радість. Немає нікого, крім цього «Я Є», хто робить все. Ваші молитви не стануть менш побожними від того, що ви звернетеся по допомогу до власної свідомості.

Справжня молитва та мистецтво прощення

У молитві ви покликані вірити в те, що ви володієте тим, що заперечують ваш розум і ваші почуття.

«Тому кажу вам: Усе, чого ви просите в молитві, вірте, що отримаєте, — і буде вам. І коли стоїте на молитві, прощайте, як маєте що проти кого…» (Марка 11:24, 25)

Якщо я маю щось проти іншого, будь то переконання в його хворобі чи бідності, я повинен відпустити це, вірячи, що він уже є тим, ким хоче бути. Таким чином я повністю прощаю йому. Прощення — це повне забуття. Якщо я не забуваю, значить, я не простив.

Дайте собі нову концепцію себе замість старої. Повністю відмовтеся від старої концепції. Кожен, хто успішно молиться, звертається всередину і привласнює бажаний стан. Вам не потрібно боротися чи приносити жертви за реалізацію вашого бажання.

Радість як єдиний прийнятний дар

«Нащо Мені безліч ваших жертв? — каже Господь… Ваші новомісяччя та призначені свята душа Моя ненавидить…» (Ісаї 1:11-14)

«Співайте Господеві нову пісню, хвалу Його від кінця землі.» (Ісаї 42:10)

Єдиний прийнятний дар — це радісне серце. Приходьте зі співом і хвалою переді Господа — вашу власну свідомість. Прийміть відчуття виконаного бажання, і ви принесли єдиний прийнятний дар. Всі стани розуму, окрім стану виконаного бажання, є огидою.

Якби я міг дати визначення молитві, я б сказав: «Це відчуття виконаного бажання». Я б відчув себе в ситуації виконаної молитви, а потім жив би і діяв на основі цього переконання.

Чотиривимірне мислення та гнучкість майбутнього

«І тепер Я сказав вам про це, перш ніж воно станеться, щоб ви повірили, коли воно станеться.» (Івана 14:29)

Оскільки людина може спостерігати подію до того, як вона відбудеться в трьох вимірах простору, значить, життя йде за планом, який існує в іншому вимірі. Проте ми можемо змінювати майбутнє. Найвизначнішою особливістю майбутнього є його гнучкість. У кожну мить нашого життя перед нами стоїть вибір, яке з кількох майбутніх ми матимемо.

У кожного є два погляди на світ — природний фокус (обмежений органами чуття і моментом “ЗАРАЗ”) та духовний фокус (керована уява, яка бачить минуле і майбутнє як теперішнє ціле).

Щоб розвинути здатність бачити невидиме, ми повинні свідомо відволікати розум від свідчень органів чуття і фокусувати увагу на невидимому стані, поки він не набуде чіткості реальності. Духовна людина розмовляє з природною мовою бажання. Бажати якогось стану — означає мати його.

Техніка створення бажаного майбутнього

ПЕРЕЖИВІТЬ В УЯВІ ТЕ, ЩО МИ ПЕРЕЖИЛИ Б У ПЛОТІ, ЯКБИ ДОСЯГЛИ СВОЄЇ МЕТИ. Ось проста формула зміни майбутнього:

1. Визначення мети: Чітко усвідомте, чого ви хочете (БАЗАННЯ).
2. Конструювання події: Сконструюйте дію, з якою ви зіткнетеся після виконання вашого бажання — подію, що передбачає його виконання.
3. Стан, схожий на сон: Знерухомте фізичне тіло (розслабтеся в кріслі або ляжте). Викличте дрімотний стан, у якому ви можете контролювати увагу. Подумки відчуйте себе в цій запропонованій дії, уявляючи, що ви насправді виконуєте її ТУТ І ЗАРАЗ.

Приклад: Якщо ви хочете отримати підвищення, уявіть, як друг вітає вас. Відчуйте його руку твердою і реальною. Не візуалізуйте себе на відстані — робіть це ТУТ і ЗАРАЗ.

Сонливість полегшує зосередження уваги без зусиль. Найефективніший спосіб втілити бажання — прийняти відчуття здійсненого бажання і в розслабленому стані повторювати коротку фразу, наприклад: «Дякую, дякую, дякую», доки єдине відчуття вдячності не запанує в розумі.

Зміна поперечного перерізу часу

Щоб зрозуміти, як людина формує своє майбутнє, ми повинні знати, що маємо на увазі під вимірно більшим світом (четвертим виміром). Час — це четвертий спосіб вимірювання об’єкта. Усі тривимірні об’єкти — це лише поперечні перерізи чотиривимірних тіл.

Це означає, що якщо ми зможемо рухатися вздовж тривалості часу, ми зможемо побачити майбутнє і змінити його. Цей світ, який ми вважаємо таким міцним — лише тінь.

Сновидіння — це неконтрольоване чотиривимірне мислення (перестановка минулих та майбутніх вражень). Коли ми навчимося контролювати увагу в «сні наяву», ми зможемо свідомо створювати обставини.

Відмова від минулого стану

Відповідальність за те, щоб зроблене вами стало реальним, не лежить на вас. Не переймайтеся тим, ЯК це відбудеться. У книзі Вихід є твердження:

«Не вари козеняти в молоці матері його». (Вихід 23:19)

Ви провели медитацію і припустили, що ви вже є тим, ким хочете бути. Ваша увага подібна до потоку життя (молока). Ви породили свій попередній стан (козеня), ви були йому матір’ю і батьком.

Але тепер ви відокремлені від старого стану. Не озирайтеся на свій попередній стан і не дивуйтеся, ЯК він зникне. Бо якщо ви озираєтеся назад і приділяєте йому увагу, ви знову варите те козеня в молоці його матері, ви знову підживлюєте його.

Не кажіть собі: «Цікаво, чи я справді відірвався від того стану». Віддайте всю свою увагу припущенню, що річ уже є фактом.

«Жоден, хто поклав руку свою на плуг і озирається назад, не надається до Божого Царства.» (Луки 9:62)

Припустіть, що ви вже є тим, ким хочете бути; ходіть так, ніби ви вже ним є; і якщо ви залишитеся вірними своєму припущенню — воно перетвориться на факт.

УРОК 6. ЗАПИТАННЯ ТА ВІДПОВІДІ

Символізм та сила уяви

1. Запитання: Яке значення емблеми на обкладинках ваших книг?

Відповідь: Це око, накладене на серце, яке, своєю чергою, накладене на дерево, обтяжене плодами. Це означає, що те, що ви усвідомлюєте і приймаєте як істину, ви збираєтеся реалізувати. Які думки в серці людини, така вона й є.

2. Запитання: Я хотіла б вийти заміж, але не знайшла підходящого чоловіка. Як мені уявити чоловіка?

Відповідь: Розум завжди захоплюють ідеальні стани. Не обмежуйте стан шлюбу певним чоловіком, але уявляйте повне, багате життя, що переливається через край. Ви бажаєте відчути радість шлюбу. Не змінюйте свою мрію, а підсилюйте її, роблячи прекраснішою. Потім стисніть своє бажання в одне відчуття або дію, яка передбачає його виконання.

У західному світі жінка носить обручку на підмізинному пальці лівої руки. Материнство не обов’язково означає шлюб; інтимність не обов’язково означає шлюб, а от обручка — так.

Розслабтеся в зручному кріслі або ляжте на спину і викличте стан, схожий на сон. Потім прийміть відчуття того, що ви заміжня. Уявіть обручку на своєму пальці. Торкніться її. Покрутіть її навколо пальця. Зніміть її через суглоб. Продовжуйте дію, поки кільце не набуде виразності та відчуття реальності. Настільки зануртеся у відчуття кільця на пальці, щоб, коли ви розплющите очі, ви були здивовані, що його там немає.

Якщо ви чоловік, який не носить кільця, ви могли б прийняти на себе більшу відповідальність. Як би ви почувалися, якби у вас була дружина, про яку треба піклуватися? Прийміть відчуття щасливого одруженого чоловіка прямо зараз.

3. Запитання: Що я повинен зробити, щоб надихнути творчі думки, необхідні для письма?

Відповідь: Що ви повинні зробити? Припустіть, що історія вже написана і прийнята великим видавництвом. Зведіть ідею бути письменником до відчуття задоволення.

Повторюйте фразу «Хіба це не чудово!» або «Дякую, дякую, дякую» знову і знову, поки не відчуєте успіх. Або уявіть друга, який вітає вас. Існує незліченна кількість способів припустити успіх, але завжди йдіть до кінця. Ваше прийняття кінця визначає його виконання. Не думайте про те, як налаштуватися на написання, а живіть і дійте так, ніби ви вже є тим автором, яким бажаєте бути. Припустіть, що у вас є талант до письма. Подумайте про шаблон, який ви хочете бачити зовні. Якщо ви пишете книгу і ніхто не хоче її купувати, задоволення немає. Дійте так, ніби люди жадають вашої роботи. Живіть так, ніби ви не можете створювати оповідання чи книги достатньо швидко, щоб задовольнити попит. Залишайтеся в цьому припущенні, і все необхідне для досягнення вашої мети швидко розквітне, і ви це виразите.

4. Запитання: Як мені уявити більшу аудиторію для моїх виступів?

Відповідь: Я можу відповісти вам найкраще, поділившись технікою, яку використовував один дуже здібний вчитель, якого я знаю. Коли цей чоловік уперше приїхав до цієї країни, він почав виступати в невеликому залі в Нью-Йорку. Хоча на його недільні ранкові зустрічі приходило лише п’ятдесят-шістдесят людей, і вони сиділи попереду, цей вчитель стояв за трибуною і уявляв величезну аудиторію. Потім він говорив у порожнечу: «Ви чуєте мене там, ззаду?»

Сьогодні цей чоловік виступає в Карнегі-холі в Нью-Йорку перед приблизно 2500 людьми щонеділі вранці та щосереди ввечері. Він хотів говорити перед натовпами. Він не був скромним. Він не намагався обдурити себе, а побудував натовп у власній свідомості, і натовпи прийшли. Станьте перед великою аудиторією. Зверніться до цієї аудиторії у своїй уяві. Відчуйте, що ви на тій сцені, і ваше почуття забезпечить засоби.

5. Запитання: Чи можливо уявляти кілька речей одночасно, чи варто обмежуватися одним бажанням?

Відповідь: Особисто я волію обмежувати свій уявний акт однією думкою, але це не означає, що я зупинюся на цьому. Протягом дня я можу уявляти багато речей, але замість того, щоб уявляти безліч дрібниць, я б порадив вам уявити щось настільки велике, що воно включає в себе всі дрібниці. Замість того, щоб уявляти багатство, здоров’я та друзів, уявіть себе в стані екстазу. Ви не могли б бути в екстазі і відчувати біль. Ви не могли б бути в екстазі, коли вам загрожує повідомлення про виселення. Ви не могли б бути в екстазі, якби не насолоджувалися повною мірою дружбою та любов’ю.

Яким би було відчуття, якби ви були в екстазі, не знаючи, що саме викликало ваш екстаз? Зведіть ідею екстазу до єдиного відчуття: «Хіба це не чудово!». Не дозволяйте свідомому, міркуючому розуму запитувати «чому», бо якщо він це зробить, він почне шукати видимі причини, і тоді відчуття буде втрачено. Натомість повторюйте знову і знову: «Хіба це не чудово!». Призупиніть судження про те, що саме є чудовим. Впіймайте одне відчуття дива від усього цього, і події відбудуться, щоб засвідчити істинність цього відчуття. І я обіцяю вам, воно включатиме всі дрібниці.

Відчуття звершеності та довіра до процесу

6. Запитання: Як часто я повинен виконувати уявний акт — кілька днів чи кілька тижнів?

Відповідь: У Книзі Буття розповідається історія про те, як Яків боровся з ангелом. Ця історія дає нам ключ, який ми шукаємо: коли задоволення досягнуто, настає безсилля. Коли відчуття реальності належить вам, принаймні на мить, ви стаєте ментально безсилими. Бажання повторити акт молитви втрачається, його замінює відчуття звершеності.

Ви не можете наполягати на бажанні того, що ви вже маєте. Якщо ви припускаєте, що ви є тим, ким бажаєте бути, до стану екстазу, ви більше цього не хочете. Ваш уявний акт є таким самим творчим актом, як і фізичний, де людина зупиняється, стискається і отримує благословення, бо як людина створює собі подібних, так і ваш уявний акт трансформується в подобу вашого припущення. Якщо ж ви не досягли точки задоволення, повторюйте дію знову і знову, поки не відчуєте, що торкнулися її і сила вийшла з вас.

7. Запитання: Мене вчили не просити про земні речі, а лише про духовне зростання, але гроші та речі — це те, що мені потрібно.

Відповідь: Ви повинні бути чесними з собою. Через усе Писання проходить запитання: «Чого ти хочеш від мене?». Дехто хотів бачити, інші — їсти, ще інші хотіли випрямитися або «щоб дитина моя жила».

Ваше вимірно більше «Я» розмовляє з вами мовою бажання. Не обманюйте себе. Знаючи, чого ви хочете, стверджуйте, що вже має це, бо вашому Отцеві приємно дати вам це, і пам’ятайте: те, чого ви бажаєте, ви вже маєте.

8. Запитання: Коли ви припустили своє бажання, чи тримаєте ви в думках постійну присутність цього Великого Я, яке захищає і дає вам ваше припущення?

Відповідь: Прийняття кінця визначає засоби. Прийміть відчуття виконаного бажання, і ваше вимірно більше «Я» визначить засоби. Коли ви привласнюєте стан так, ніби він у вас уже є, повсякденна діяльність відволікатиме ваш розум від усіх тривожних думок, так що ви не будете шукати знаків. Вам не потрібно нести в собі відчуття того, що якась «присутність» збирається зробити це за вас, скоріше ви знаєте, що це вже зроблено. Знаючи, що це вже факт, ходіть так, ніби це так, і події стануться, щоб зробити це реальним. Вам не потрібно турбуватися про те, що якась присутність щось робить для вас. Глибший, вимірно більший Ви вже це зробили. Все, що ви робите, — це рухаєтеся до місця, де ви з цим зустрічаєтеся.

Згадайте історію про людину, яка покинула вчителя і йшла додому, коли зустріла свого слугу, який сказав: «Твій син живе». І коли він запитав, о котрій годині це сталося, слуга відповів: «О сьомій годині». У ту саму годину, коли він припустив своє бажання, це було зроблено для нього, бо саме о сьомій годині вчитель сказав: «Твій син живе». Ваше бажання вже виконане. Ходіть так, ніби це так, і, хоча час у цьому вимірі вашого буття б’ється повільно, він, тим не менш, принесе вам підтвердження вашого припущення. Проте я прошу вас не бути нетерплячими. Якщо і є щось, чого ви справді потребуєте, то це терпіння.

9. Запитання: Хіба не існує закону, який каже, що не можна отримати щось за ніщо? Хіба ми не повинні заслужити те, чого бажаємо?

Відповідь: Творіння завершене! Вашому Отцеві благоволило дати вам царство. Притча про блудного сина — це ваша відповідь. Незважаючи на марнотратство людини, коли вона приходить до тями і згадує, хто вона є, вона бенкетує вгодованим телям достатку і одягає вбрання та кільце влади. Нічого не треба заробляти. Творіння було завершене у фундаменті часу. Ви, як людина, є Богом, що став видимим з метою відображення того, що Є, а не того, що буде. Не думайте, що ви повинні виборювати своє спасіння в поті чола свого. Не чотири місяці до жнив, ниви вже побіліли, просто встроміть серп.

Творення майбутнього та практичне застосування

10. Запитання: Чи не позбавляє думка про те, що творіння завершене, людину ініціативи?

Відповідь: Якщо ви спостерігаєте подію до того, як вона відбудеться, то з точки зору неспання в цьому тривимірному світі подія, що відбувається, має бути зумовленою. Проте вам не обов’язково зустрічати те, що ви спостерігаєте. Ви можете, змінивши свою концепцію себе, втрутитися у своє майбутнє і сформувати його в гармонії зі зміненою концепцією себе.

11. Запитання: Чи не заперечує ця здатність змінювати майбутнє те, що творіння завершене?

Відповідь: Ні. Ви, змінюючи свою концепцію себе, змінюєте своє ставлення до речей. Якщо ви переставляєте слова п’єси, щоб написати іншу, ви не створили нових слів, а просто отримали радість від їх перестановки. Ваша концепція себе визначає порядок подій, з якими ви стикаєтеся. Вони знаходяться у фундаменті світу, але не порядок їхнього розташування.

12. Запитання: Чому той, хто наполегливо працює в метафізиці, завжди відчуває нестачу?

Відповідь: Тому що він насправді не застосовував метафізику. Я не маю на увазі легковажний підхід до життя, а щоденне застосування закону свідомості. Коли ви привласнюєте своє благо, немає потреби в людині чи стані, щоб вони діяли як посередники, через яких прийде ваше благо.

Живучи у світі людей, гроші потрібні мені в моєму повсякденному житті. Якщо я запрошую вас на ланч завтра, я повинен оплатити чек. Коли я виїжджаю з готелю, я повинен оплатити рахунок. Щоб поїхати поїздом назад до Нью-Йорка, я повинен оплатити проїзд. Мені потрібні гроші, і вони повинні там бути. Я не збираюся казати: «Бог знає краще, і він знає, що мені потрібні гроші». Натомість я привласню гроші так, ніби вони ВЖЕ є!

Ми повинні жити сміливо! Ми повинні йти по життю так, ніби ми володіємо тим, чим хочемо володіти. Не думайте, що оскільки ви допомогли іншому, хтось ззовні побачив ваші добрі справи і дасть вам щось, щоб полегшити ваш тягар. Нікому зробити це за вас. Ви самі повинні сміливо привласнювати те, що ваш Батько вже дав вам.

13. Запитання: Чи може неосвічена людина дати собі освіту, прийнявши відчуття себе освіченою?

Відповідь: Так. Пробуджений інтерес винагороджується інформацією з усіх боків. Ви повинні щиро бажати бути добре освіченим. Бажання бути начитаним, за яким слідує припущення, що ви таким є, робить вас вибірковим у читанні. У міру просування в освіті ви автоматично стаєте більш вибірковим, більш вимогливим у всьому, що робите.

14. Запитання: Мій чоловік і я відвідуємо заняття разом. Чи варто нам обговорювати наші бажання одне з одним?

Відповідь: Існують два духовні вислови, які пронизують Біблію. Один — «Піди і нікому не кажи», а інший — «Я сказав вам про це, перш ніж воно станеться, щоб ви повірили, коли воно станеться». Потрібна духовна сміливість, щоб сказати іншому, що ваше бажання виконане, до того, як це побачать ззовні. Якщо у вас немає такої сміливості, тоді краще мовчати.

Особисто мені подобається розповідати про свої плани дружині, бо ми обоє відчуваємо такий трепет, коли вони втілюються в життя. Перша людина, якій чоловік хоче довести дію цього закону, — це його дружина. Кажуть, що Мухаммед є вічно великим, тому що його першим учнем була його дружина.

15. Запитання: Чи варто нам із чоловіком працювати над одним проектом чи над різними?

Відповідь: Це залежить тільки від вас. У моєї дружини і в мене різні інтереси, але у нас багато спільного. Ви пам’ятаєте історію, яку я розповідав про наше повернення до Сполучених Штатів цієї весни? Я відчував, що мій обов’язок як чоловіка — забезпечити проїзд назад до Америки, тому я привласнив це собі. Я вважаю, що певні речі лежать на боці моєї дружини, наприклад, підтримання чистого, затишного дому та пошук відповідної школи для нашої доньки, тому вона дбає про це.

Досить часто моя дружина просить мене уявити щось для неї, ніби вона має більше віри в мої здібності зробити це, ніж у свої власні. Це лестить мені, бо кожен чоловік, гідний цього імені, хоче відчувати, що сім’я вірить у нього. Але я не бачу нічого поганого в спілкуванні між двома людьми, які люблять одне одного.

Природа бажань, любові та життя

16. Запитання: Я думаю, що якщо занадто сильно зануритися в сонливий стан, то не вистачатиме відчуттів.

Відповідь: Коли я говорю про відчуття, я маю на увазі не емоції, а прийняття факту, що бажання виконане. Відчуваючи вдячність, задоволення або признання, легко сказати: «Дякую», «Хіба це не чудово!» або «Це звершилось». Коли ви входите в стан вдячності, ви можете або прокинутися, знаючи, що це зроблено, або заснути у відчутті здійсненого бажання.

17. Запитання: Чи є любов продуктом вашої власної свідомості?

Відповідь: Все існує у вашій свідомості — чи то любов, чи ненависть. Ніщо не приходить ззовні. Пагорби, до яких ви звертаєтеся за допомогою, знаходяться на внутрішньому хребті. Ваші почуття любові, ненависті чи байдужості — все походить із вашої власної свідомості. Ви нескінченно величніші, ніж могли б коли-небудь себе уявити. Ніколи у вічності ви не досягнете остаточного «Себе». Ось наскільки ви чудові. Любов не є вашим продуктом — ви і є любов, бо це і є те, чим є Бог, а ім’я Бога — Я Є (I AM), саме те ім’я, яким ви називаєте себе, перш ніж заявити про стан, у якому ви зараз перебуваєте.

18. Запитання: Припустимо, мої бажання не можуть матеріалізуватися протягом пів року або року, чи варто мені чекати, щоб уявити їх?

Відповідь: Коли на вас приходить бажання, це і є час, щоб прийняти його в повноті. Можливо, є причини, чому це спонукання дано вам саме в цей час. Ваша тривимірна істота може думати, що це не може бути зараз, але ваш чотиривимірний розум знає, що це ВЖЕ є, тому бажання має бути прийняте вами як фізичний факт зараз.

Припустімо, ви хочете побудувати будинок. Спонукання мати його виникає зараз, але знадобиться час, щоб дерева виросли і тесля побудував будинок. Хоча спонукання здається великим, не чекайте, щоб пристосуватися до нього. Заявляйте про володіння зараз і дозвольте йому об’єктивізуватися своїм дивним способом. Не кажіть, що це займе шість місяців або рік. Щойно бажання приходить до вас — припустіть, що це вже факт! Ви і тільки ви дали вашому бажанню часовий інтервал, а час відносний, коли мова йде про цей світ. Не чекайте, поки щось станеться, прийміть це зараз, ніби воно вже є, і подивіться, що буде.

Коли у вас є бажання, говорить ваше глибше «Я», яке люди називають Богом. Він спонукає вас мовою бажання прийняти те, що Є, а не те, що буде! Бажання — це просто його спілкування з вами, яке каже вам, що ваше бажання — ваше вже зараз! Ваше прийняття цього факту доводиться вашим повним пристосуванням до нього, так, ніби це істина.

19. Запитання: Чому деякі з нас помирають молодими?

Відповідь: Оглядаючись назад, наше життя вимірюється не роками, а змістом цих років.

20. Запитання: Що б ви вважали повноцінним життям?

Відповідь: Різноманітність досвіду. Чим вони різноманітніші, тим багатшим є ваше життя. Після смерті ви функціонуєте у вимірно більшому світі і граєте свою роль на клавіатурі, що складається з життєвого людського досвіду. Тому, чим різноманітніший ваш досвід, тим кращий ваш інструмент і тим багатше ваше життя.

21. Запитання: А як щодо дитини, яка помирає при народженні?

Відповідь: Дитина, яка народилася, живе вічно, бо ніщо не вмирає. Може здатися, що дитина, яка помирає при народженні, не має клавіатури людського досвіду, але, як сказав колись поет:

«Він накреслив коло, що виключило мене, я став безвірним, негідником, тим, кого зневажають. Але Любов і Я мали дотепність перемогти! Ми накреслили коло, яке включило його».

Кохана людина має доступ до сенсорного досвіду того, хто любить. Бог є любов; отже, зрештою кожен має інструмент, клавіатурою якого є сенсорні враження всіх людей.

Техніка молитви та вирішення проблем

22. Запитання: Яка ваша техніка молитви?

Відповідь: Вона починається з бажання, бо бажання — це рушійна сила дії. Ви повинні знати і визначити свою мету, а потім стиснути її у відчуття, яке передбачає виконання. Коли ваше бажання чітко визначене, знерухомте фізичне тіло і переживіть у своїй уяві дію, яка передбачає його виконання. Повторюйте цей акт знову і знову, поки він не набуде яскравості та відчуття реальності.

Або стисніть своє бажання в одну фразу, яка передбачає виконання, наприклад: «Дякую, Батьку», «Хіба це не чудово» або «Це звершилось». Повторюйте цю стислу фразу або дію у своїй уяві знову і знову. Потім або прокиньтеся з цього стану, або пориньте в глибину. Це не має значення, бо акт завершено, коли ви повністю приймаєте його як звершений у цьому сонливому, дрімотному стані.

23. Запитання: Дві людини хочуть одну й ту саму посаду. Одна її має. Інша мала її раніше і тепер хоче повернути.

Відповідь: Ваш Батько (вимірно більше Ви) має шляхи та засоби, про які ви не знаєте. Прийміть його мудрість. Відчуйте, що ваше бажання виконане, а потім дозвольте вашому Батькові дати його вам. Та, що зараз обіймає посаду, може бути підвищена до вищої посади або вийти заміж за дуже багатого чоловіка і покинути роботу. Вона може отримати у спадок велику суму грошей або вирішити переїхати до іншого штату.

Багато людей кажуть, що хочуть працювати, але я серйозно в цьому сумніваюся. Вони хочуть безпеки і обумовлюють безпеку наявністю роботи. Але я справді не думаю, що пересічна дівчина по-справжньому хоче вставати вранці і йти на роботу.

24. Запитання: У чому причина хвороб і болю?

Відповідь: Фізичне тіло — це емоційний фільтр. Багато людських недуг, які раніше вважалися суто фізичними, сьогодні визнаються як такі, що вкорінені в емоційних розладах.

Біль виникає через брак розслаблення. Коли ви спите, болю немає. Якщо ви під анестезією, болю немає, бо ви, так би мовити, розслаблені. Якщо у вас є біль — це тому, що ви напружені і намагаєтеся щось змусити статися. Ви не можете насильно втілити ідею, ви просто привласнюєте її. Це увага мінус зусилля. Тільки практика приведе вас до тієї точки, де ви зможете бути уважними і водночас залишатися розслабленими.

Увага — це напруга до мети, а розслаблення — якраз навпаки. Ось дві абсолютно протилежні ідеї, які ви повинні змішати, поки не навчитеся на практиці, як бути уважними, але не напруженими. Слово «споглядання» означає «увага мінус зусилля». У стані споглядання ідея тримає вас без напруги.

25. Запитання: Як би я не намагався бути щасливим, всередині у мене залишається меланхолійне відчуття, ніби мене залишили осторонь. Чому?

Відповідь: Тому що ви відчуваєте, що ви не потрібні. Був би я на вашому місці, я б припустив, що я потрібен. Ви знаєте техніку. Припущення, що ви потрібні, може здатися помилковим, коли його вперше прийнято, але якщо ви будете відчувати себе потрібним і шанованим і наполятимете на цьому припущенні, ви будете вражені тим, як інші почнуть шукати вас. Вони почнуть бачити у вас якості, яких ніколи не бачили раніше. Я обіцяю вам. Якщо ви лише припустите, що ви потрібні — ви такими станете.

26. Запитання: Якщо безпека прийшла до мене через смерть коханої людини, чи спричинив я цю смерть?

Відповідь: Навіть на секунду не думайте, що ви спричинили смерть, припустивши безпеку. Більше «Я» нікому не зашкодить. Воно бачить усе і, знаючи тривалість життя кожного, може надихнути іншого дати вам те, що може виконати ваше припущення.

Ви не вбили людину, яка вказала вас у своєму заповіті. Якщо через кілька днів після повного прийняття ідеї безпеки дядько Джон покинув цей тривимірний план і залишив вам свій спадок — це лише тому, що прийшов час для дядька Джона піти. Проте він не помер ні на секунду раніше свого часу. Більше «Я» бачило тривалість життя Джона і використало його як шлях для втілення вашого почуття безпеки.

Прийняття кінця визначає засоби для досягнення цього кінця. Не переймайтеся нічим, крім кінця. Завжди пам’ятайте, що відповідальність за те, щоб це сталося, повністю знята з ваших плечей. Це ваше, тому що ви приймаєте це як факт!

27. Запитання: У мене більше однієї мети. Чи буде неефективно концентруватися на різних цілях у різні періоди концентрації?

Відповідь: Мені подобається брати одну всепоглинаючу амбіцію, обмежувати її короткою фразою або дією, яка передбачає виконання, але я не обмежую свою амбіцію. Я лише знаю, що моя справжня мета включатиме всі дрібніші цілі.

Зміна концепції себе та подолання обмежень

28. Запитання: Мені важко змінити свою концепцію себе. Чому?

Відповідь: Тому що ваше бажання змінитися не було пробуджене. Якби ви закохалися в те, ким справді хочете бути — ви б ним стали. Потрібен інтенсивний голод, щоб викликати трансформацію себе.

«Як олень жадає до водних потоків, так душа моя жадає Тебе, о Боже». Якби ви захотіли досконалості так само сильно, як маленький олень жадає води, настільки, що він кидає виклик гніву тигра в лісі — ви стали б досконалими.

29. Запитання: Я задумую бізнес-проект. Це багато значить для мене, але я не можу уявити, як це може втілитися в життя.

Відповідь: З вас знято цю відповідальність. Вам не потрібно робити це реальністю — воно ВЖЕ нею є! Хоча ваша концепція себе здається такою далекою від проекту, який ви зараз задумуєте, він існує зараз як реальність всередині вас. Запитайте себе, як би ви почувалися і що б ви робили, якби ваш бізнес-проект мав величезний успіх. Ототожніться з цим характером і почуттям, і ви будете вражені тим, як швидко реалізуєте свою мрію.

Єдина жертва, яку ви покликані принести — це відмовитися від своєї нинішньої концепції себе і привласнити бажання, яке ви хочете виразити.

30. Запитання: Як студента метафізики, мене вчили вірити, що расові переконання та універсальні припущення впливають на мене. Чи означає це, що я перебуваю під їхнім впливом лише в тій мірі, в якій я даю цим універсальним віруванням владу над собою?

Відповідь: Так. Важлива лише ваша індивідуальна точка зору, оскільки ваш світ завжди свідчить про вашу нинішню концепцію себе. Якщо хтось ображає вас — змініть свою концепцію себе. Це єдиний спосіб змінити інших. Сьогоднішню газету можуть прочитати будь-які шість людей у цій кімнаті, і жодні двоє не витлумачать одну й ту саму історію однаково. Один буде в захваті, інший у депресії, третій байдужий і так далі, хоча це одна й та сама історія.

Універсальні припущення, расові вірування — називайте їх як завгодно — вони не важливі для вас. Важливою є ваша концепція не про іншого, а про себе самого, бо концепція, яку ви маєте про себе, визначає концепцію, яку ви маєте про інших. Залиште інших у спокої. Що вони вам? Слідуйте власним бажанням.

Закон завжди діє, він завжди абсолютний. Ваша свідомість — це скеля, на якій тримаються всі структури. Стежте за тим, що ви усвідомлюєте. Вам не потрібно перейматися іншими, тому що вас підтримує абсолютність цього закону. Жодна людина не приходить до вас сама по собі, чи то добра, чи погана, чи байдужа. Не вона вибрала вас! Ви вибрали її! Вона була притягнута до вас завдяки тому, ким ви є.

Ви не можете знищити стан, який представляє інший, силою. Краще залиште його в спокої. Що він вам? Підніміться на вищий рівень свідомості, і ви знайдете новий світ, що чекає на вас, і в міру того, як ви освячуєте себе, інші також освячуються.

Психологічне тлумачення Біблії

31. Запитання: Хто написав Біблію?

Відповідь: Біблія була написана мудрими людьми, які використовували сонячні та фалічні міфи для розкриття психологічних істин. Але ми прийняли їхню алегорію за історію і тому не побачили їхнього справжнього послання.

Це дивно, але коли Біблія була випущена у світ і здавалося, що її прийняття неминуче, велика Олександрійська бібліотека була спалена дотла, не залишивши жодних записів про те, як виникла Біблія. Мало хто може читати іншими мовами, тому вони не можуть порівняти свої вірування з іншими. Наші церкви не заохочують нас порівнювати. Скільки з мільйонів тих, хто приймає Біблію як факт, коли-небудь ставили її під сумнів? Вірячи, що це слово Боже, вони сліпо приймають слова і таким чином втрачають суть, яку вони містять. Прийнявши оболонку, вони не розуміють того, що ця оболонка несе.

32. Запитання: Чи використовуєте ви апокрифи?

Відповідь: Не в моєму вченні. У мене вдома є кілька їхніх томів. Вони не величніші за шістдесят шість книг нашої нинішньої Біблії. Вони просто розповідають ту саму істину іншим способом. Наприклад, розповідається історія про Ісуса, коли він був маленьким хлопчиком і спостерігав, як діти роблять пташок з болота. Тримаючи пташок у руках, вони вдають, що ті летять. Ісус підходить і вибиває пташок у них з рук. Коли вони починають плакати, він піднімає одну з розбитих пташок і заново її ліпить. Піднявши її високо, він дихає на неї, і пташка злітає.

Ось історія про того, хто прийшов розбити ідолів у розумі людей, а потім показати їм, як використовувати ту саму субстанцію і переліпити її у прекрасну форму та вдихнути в неї життя. Ось що намагається передати ця історія. «Я прийшов принести не мир, а меч». Істина вбиває всіх маленьких «болотяних пташок» розуму; вбиває ілюзії, а потім переліплює їх за новим шаблоном, який робить людину вільною.

33. Запитання: Якщо Ісус був вигаданим персонажем, створеним біблійними письменниками з метою ілюстрації певних психологічних драм, як ви поясните той факт, що він і його філософія згадуються в нерелігійній та нехристиянській історії тих часів? Хіба Понтій Пилат і Ірод не були реальними римськими чиновниками з плоті та крові в ті дні?

Відповідь: Історія Ісуса — це ідентична історія індуїстського спасителя Крішни. Це ті самі психологічні персонажі. Обидва нібито народилися від дів-матерів. Правителі того часу намагалися знищити їх, коли вони були дітьми. Обидва зцілювали хворих, воскрешали мертвих, навчали євангелії любові і померли мученицькою смертю за людство. Індуси та християни однаково вірять, що їхній спаситель — це Бог, який став людиною.

Сьогодні люди цитують Сократа, але єдиним доказом того, що Сократ коли-небудь існував, є праці Платона. Кажуть, що Сократ випив отруту, але я запитую вас: хто такий Сократ? Якось я процитував рядок із Шекспіра, і одна леді сказала мені: «Але це сказав Гамлет». Гамлет ніколи цього не казав — Шекспір написав ці рядки і вклав слова в уста персонажа, якого він створив і назвав Гамлетом. Святий Августин колись сказав: «Те, що зараз називається християнською релігією, існувало серед древніх. Вони почали називати християнство істинною релігією, проте вона ніколи не існувала».

Афірмації та шлях до справжнього успіху

34. Запитання: Чи використовуєте ви афірмації та заперечення?

Відповідь: Залишмо ці школи думки, які використовують афірмації та заперечення. Найкраща афірмація і єдина ефективна — це припущення, яке саме по собі передбачає заперечення попереднього стану.

Найкраще заперечення — це повна байдужість. Речі в’януть і вмирають через байдужість. Вони підтримуються живими через увагу. Ви не заперечуєте річ, кажучи, що її не існує. Навпаки, ви вкладаєте в неї почуття, визнаючи її, а те, що ви визнаєте істинним, є істинним для вас, чи то добре, чи погане, чи байдуже.

35. Запитання: Чи можливо, щоб хтось здавався мертвим і все ж не був мертвим?

Відповідь: Генерал Лі нібито народився через два роки після того, як його матір, яку вважали мертвою, поховали живцем. На щастя для неї, її не забальзамували і не зарили в землю, а поклали у склеп, де хтось почув її крик і звільнив її. Через два роки місіс Лі народила сина, який став генералом Лі. Це частина історії цієї країни.

36. Запитання: Як той, хто був знедоленим у юності, міг стати успішним у житті?

Відповідь: Ми — істоти звички, що формують шаблони розуму, які повторюються знову і знову. Хоча звичка діє як примусовий закон, що змушує людину повторювати ці шаблони — це не закон, бо ми з вами можемо змінити ці шаблони. Багато успішних людей, таких як Генрі Форд, Рокфеллер і Карнегі, були знедоленими в юності. Багато видатних імен у цій країні походять із бідних родин, проте вони залишили після себе великі досягнення в політичному, мистецькому та фінансовому світі.

Одного разу мій друг відвідав зустріч молодих рекламних керівників. Промовець вечора сказав цим молодим людям: «Я маю сказати вам сьогодні ввечері лише одне: зробіть себе великими, і ви не зможете зазнати невдачі».

Взявши звичайний акваріум, він наповнив його двома мішками: один з англійськими волоськими горіхами, а інший — з дрібною квасолею. Перемішуючи їх рукою, він почав трусити акваріум і сказав: «Цей акваріум — життя. Ви не можете зупинити його трясіння, оскільки життя — це постійний пульсуючий, живий ритм, але дивіться». І поки вони спостерігали, великі горіхи піднімалися на поверхню, а дрібна квасоля падала на дно.

Дивлячись в акваріум, чоловік запитав: «Хто з вас скаржиться, запитуючи — чому?» Потім додав: «Хіба це не дивно — звук іде з акваріума, а не зовні. Квасолина скаржиться, що якби вона мала таке ж середовище, як горіх, вона теж робила б великі справи, але вона ніколи не мала шансу». Потім він узяв маленьку квасолину з дна і поклав її зверху, сказавши: «Я можу пересунути квасолину силою, але я не можу зупинити акваріум життя від трясіння», і коли він труснув акваріум, маленька квасолина знову сповзла на дно.

Почувши інший голос скарги, він запитав: «Що це я чую? Ви кажете, що я повинен взяти одного з тих великих хлопців, які думають, що вони такі великі, і покласти його на дно, і подивитися, що з ним станеться? Ви вірите, що він буде таким же обмеженим, як і ви, тому що він буде позбавлений можливості робити великі справи, так само як і ви? Подивімося».

Потім промовець взяв один із великих волоських горіхів і заштовхнув його на саме дно акваріума, сказавши: «Я все ще не можу зупинити акваріум від трясіння», і поки люди спостерігали, великий горіх знову піднявся наверх. Тоді промовець додав:

«Панове, якщо ви справді хочете досягти успіху в житті — зробіть себе великими».

Мій друг прийняв це послання близько до серця і почав припускати, що він успішний бізнесмен. Сьогодні він справді велика людина, якщо судити про успіх за доларами. Зараз він дає роботу понад тисячі людей у місті Нью-Йорк. Кожен із вас може зробити те, що зробив він. Припустіть, що ви вже є тим, ким хочете бути. Ходіть у цьому припущенні, і воно перетвориться на факт